Суд Амстердама вирішить долю «Скіфського золота» на початку 2019 року

Міністерство юстиції прогнозує, що суд у Нідерландах на початку 2019 року розгляне апеляцію на рішення про повернення Україні експонатів музеїв з анексованого Криму, зокрема колекції «скіфського золота».

Про це повідомляють "Українські Новини" з посиланням на заступника міністра юстиції – Уповноваженого з питань Європейського суду з прав людини Івана Ліщину.

 

"Ми тільки в березні подали відкликання на апеляцію, зараз чекаємо затвердження подальшого процесуального графіка. Швидше за все, буде ще один раунд подач. Відповідно, дати засідання ще немає й, найімовірніше, слухання будуть на початку наступного року", – зазначив Ліщина.

Експонати кримських музеїв, які нідерландський суд ухвалив повернути Україні, зберігаються в музеї в Амстердамі.

 

Нагадуємо, що президент Фонду гуманітарного розвитку України Наталія Заболотна в ефірі телеканалу "Zik" нещодавно заявила, що в України був шанс забрати відразу скіфське золото, але тоді Міністерство культури України дало слабинку і припустилося помилки, не реалізувавши цю ідею.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.