АНОНС: Презентація карти подій Української революції 1918 року

У Києві відбудеться презентація карти подій 1918 року доби Української Держави і Західно-Української Народної Республіки.

Про це повідомляє Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського.

 

Якою уявляли діячі Української революції політико-адміністративну мапу нашої Батьківщини? На це питання відповідають відомі науковці Р. Соса, Р.Пиріг, І.Гирич, О.Кучерук і Т.Осташко, які спільно з ТОВ "Українська Картографічна Група" продовжують серію картографічних видань, присвячених подіям 1917-1921 років.

Відвідувачі зможуть побачити карту УНР доби Української Центральної Ради, що недавно побачила світ і ознайомитися з новим виданням – картою Української Держави і Західно-Української Народної Республіки. Наступна карта (готується до друку) буде присвячена часам УНР доби Директорії.

Видання містить численні оригінальні ілюстрації, у т. ч. тогочасні українські гроші та державні печатки, багату текстову інформацію, основну та п’ять додаткових карт.

Серед них – карта Києва з розміщенням українських державних установ 1918 р. і репродукція оригінальної карти України 1918 р., яка була надрукована у Відні картографічним видавництвом Frejtag&Berndt.

Час: 12 червня, вівторок, 14.00

Місце: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.