In memoriam. Померла підпільниця Емілія Турчин-Оберишин

9 червня відійшла у вічність дружина одного із останніх підпільників ОУН Іллі Оберишина – Емілія.

Про це "Історичній правді" повідомила Оксана Сулима із Державного архіву Тернопільської області.

 Емілія та Ілля. Фото: ternopoliany.te.ua

Як повідомляє видання "Народна правда. Тернопіль" народилася Емілія Турчин 28 жовтня 1926 року. Проживала у селі Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області.

У 1948 році – вона молода вчителька із села познайомилась із повстанцем з Прикарпаття, що переховався у лісі.

Їх перша зустріч була у підпіллі – коли Ілько побачив Емілію, то вона відразу йому сподобалася – чоловік поцілував дівчину та присвятив їй вірш.

Через деякий час пара таємно одружилася. Та Ілько змушений був перебувати у лісі зі своїми побратимами, а Емілія жила в селі з батьками.

Через три роки в 1951 році Ілько прийшов вночі до Емілії та постукав у двері. Чоловік розповів, що його побратимів вбили, він один уцілів, не мав що їсти та пити а відтак подався до дружини.

Батьки та Емілія прийняли чоловіка та сховали на горищі, а через деякий час жінка завагітніла. Почали розпитувати звідки та хто врешті батько дитини, Емілія вмовила швагра розповісти, що це його дитина.

Коли народився син, то Ілько тільки раз потримав його на руках і наступного разу побачив, як хлопцю виповнилося 12 років.

Тільки у 1991 році Ілько вийшов з підпілля перебрався у Тернопіль та почав вести активне суспільно-політичне життя. Згодом важко захворів та повернувся у село до Емілії, де й помер.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.