АНОНС: Дискусія «Рецидиви несвободи. Зміни російської політики пам’яті»

У Києві поговорять про російську політику пам’яті та доступ до архівів КҐБ, які зберігаються у Росії.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

Якою є офіційна політика держави щодо архівів КГБ? Як змінювалась позиції країни у комеморативній сфері після розпаду СРСР? Яке значення несуть пам’ятники Леніну, які досі стоять у Росії?

Які повідомлення транслює російська політика пам’яті та як вони впливають на геополітичний стан в регіоні? Чи мають шанси пострадянські суспільства відійти від "радянськості" всередині себе та що для цього потрібно?

Про це та багато іншого поговорять учасники дискусії:

Нікіта Петров — PhD, представник Міжнародного історико-просвітницького, правозахисного і благодійного товариства "Меморіал".

Володимир В’ятрович — PhD, голова Українського інституту національної пам’яті.

Модеруватиме Олег Турій — PhD, директор Інституту історії Церкви Українського католицького університету

Дискусія "Рецидиви несвободи" — це третя зустріч, яку Центр Досліджень Визвольного Руху проводить спільно з Київським центром УКУ у рамках програми з посттоталітарних студій.

Раніше було проведено дві зустрічі, які стосувались змін польської політики пам’яті за участі українських і польських журналістів та публічних інтелектуалів.

Час: 12 червня, вівторок, 19.00

Місце: Київський центр УКУ, вул. Мазепи, 10а

Вхід вільний

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.