8 травня пройде загальнонаціональна акція «Мак пам’яті»

Українців закликали вшанувати співвітчизників, полеглих на всіх фронтах Другої світової війни: одягнути символ пам’яті — червоний мак

Про це йдеться на офіційному сайті УІНП.

 

Наближається День пам’яті та примирення 8 травня, і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня. Це був найкривавіший глобальний конфлікт, під час якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей.

Як відомо, українці воювали у 7 арміях світу: Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США.

Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять близько 8-10 млн осіб.

"Друга світова війна відкрила руйнівну силу обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Всім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (масові вбивства полоненних, Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл).

Упродовж довгого часу замовчувалися численні злочини комуністичного режиму на нашій землі. Серед яких – розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року; підрив Дніпрогесу, використання непідготовлених, нашвидкоруч мобілізованих вояків.

8 травня – в день коли завершилася Друга світова війна у Європі, важливо вшанувати усіх її жертв і наголосити, що такі трагедії ніколи не повинні повторитися. Про це нагадує наш символ – червоний мак та гасло "Ніколи знову", - зазначив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

З 2014 року національним символом пам’яті українців, загиблих у Другій світовій війні, є європейський та традиційний український знак – червоний мак.

Український інститут національної пам’яті пропонує, як і щороку, вшанувати пам’ять про загиблих у Другій світовій війні Всеукраїнською акцією "Мак пам’яті", доповнивши свій одяг червоним маком.

Дизайн символу "мак пам’яті" розроблено за ініціативи УІНП та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.

Детальніше з інформацією про "Мак пам’яті" можна ознайомитись за посиланням.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.