Вийшло дослідження стосунків між Україною та Четверним союзом у 1918 році

Інститут історії України НАН України видав книгу Руслана Пирога "Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року".

Про це інформує сайт Інституту історії України НАН України.

Автор дослідив взаємовідносини України з Центральними державами, зокрема Німеччиною, на завершальному етапі Першої світової війни та реалізацію положень Брестського мирного договору, спрямованих на отримання українських продовольчих і сировинних ресурсів.

 Пиріг Р. Я. Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року / НАН України. Інститут історії україни. ‒ К.: Інститут історії України, 2018. ‒ 358 с.

"Показано як союзницька військова допомога у звільненні від більшовицької експансії трансформувалася в окупаційну практику з втручанням у внутрішні справи УНР – від запровадження військово-польових судів до зміни державного устрою. Висвітлені специфічні риси окупаційної політики, її нетиповість у контексті тогочасного міжнародного права", – говориться в анотації книги.

Дослідження містить персональні портрети головних дійових осіб – німецьких військових і дипломатів та ілюстроване унікальними фотодокументами тієї доби.

Руслан Пиріг (1941 р. н.) – дослідник політичної історії України, національної біографістики, архівознавець, джерелознавець, історіограф. Випускник історичного фаультету Харківського державного університету (1970).

У 1998–2000 роках – начальник Головного архівного управління України. У 2000–2002 роках – Голова Державного комітету архівів України. Один із розробників Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи"

З 2002 року – головний науковий співробітник відділу історії Української революції 1917–1921 років Інституту історії України НАН України. 

Зміст:

Передмова

Розділ І. Німецько-австрійська окупація України: термінологія, реалії, право 

Розділ ІІ. УНР: вихід з загальноросійського "дому"

Розділ ІІІ. УНР і німецьке командування: проблеми взаємовідносин 

Розділ ІV. Гетьманат у візіях союзників 

Розділ V. Німецька зона окупації: головні дійові особи 

І. Військові

1. Фельдмаршал Герман Айхгорн – командувач німецьких військ в Україні 

2. Генерал Вільгельм Гренер – начальник штабу Оберкомандо 

3. Генерал Гюнтер Кірхбах – командувач армійської групи "Київ" 

4. Генерал Роберт Кош – командувач німецькими військами в Криму 

5. Генерал Карл Кнерцер – командувач корпусом

6. Полковник Фрідріх Штольценберг – військовий аташе 

7. Майор Ганс Гассе – начальник розвідувального відділу 

8. Капітан Вернер Альвенслебен – військовий представник при гетьмані 

ІІ. Дипломати

1. Барон Альфонс Мумм – глава німецької дипломатичної місії 

2. Радник Ганс Берхем 

3. Генконсул Еріх Тіль 

4. Економічний радник Отто Відфельдт 

Висновки

Завантажити книгу можна на сайті  Інституту історії України.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.