Наші предки були комахоїдами?

Фахівці з Каліфорнійського університету в Берклі (США) провели аналіз геномів 107 різних видів ссавців і прийшли до висновку, що далекі предки людини були переважно комахоїдними.

Про це повідомляє IA ZIK з посиланням на Сегодня.

Фото ілюстративне

 

У багатьох сучасних ссавців вчені виявили фрагменти генів, що відповідають за засвоєння хітину. Генетики припускають, що це нагадування про далекі часи, коли предки багатьох сучасних ссавців, в тому числі і людини, харчувалися комахами. Лише після загибелі динозаврів, які знаходилися на вершині харчового ланцюжка, багато ссавців змінили свій звичний раціон.

Відзначимо, що більш ранні дослідження показали, що у сучасних людей збереглися гени, що дозволяють перетравлювати жуків. Ці ж фрагменти генів є спільними як для людей, так і для інших ссавців, що дозволяє стверджувати: цю характеристику всі ми успадкували від спільних предків – перших плацентарних ссавців.

Відповідно до наукової теорії, в доісторичні часи всі плацентарні ссавці мали набір з п’яти генів, що відповідають за засвоєння хітину. На сьогоднішній день п’ять функціональних генів, що дозволяють перетравлювати хітин і виробляти необхідні для цього шлункові ферменти, збереглися тільки у деяких тварин, наприклад, у броненосців і трубкозубів.

У сучасних бізонів, гібонів і верблюдів зберігся лише один такий робочий ген, а тигри, носороги і білі ведмеді і зовсім обходяться без нього.

Нагадуємо, що в усипальниці Тутанхамона так і не знайшли гробницю Нефертіті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.