ФСБ зберігає зуби Гітлера. ФОТО

Зуби і коронки, що зберігаються в архівах ФСБ Росії, дійсно належать нацистському диктатору Адольфу Гітлеру. Це встановили французькі вчені. Вони після довгих переговорів отримали доступ до решток.

"Вперше з 1946 року Федеральна служба безпеки Росії і Державний архів Росії дали нам повний доступ до решток, щоб провести незалежний науковий аналіз", - пишуть автори дослідження у науковому журналі European Journal of Internal Medicine, повідомляє Gazeta.ua.

Адольф Гітлер

 

Зуби нацистського лідера передала у скриньці перекладачка при штабі Олена Ржевська.

"Тут у нас немає сейфа. І як жінка, ви з меншою ймовірністю нап'єтеся і втратите їх", - пояснив тоді їй полковник Василь Горбушин.

Гітлер і його дружина Єва Браун наклали на себе руки в одному з бункерів у Берліні 30 квітня 1945 року. Їх спалені рештки незабаром і виявили радянські солдати.

Рештки Гітлера були остаточно знищені в Німеччині 1970 року. Зараз лише обгорілі фрагменти щелепи і кістка черепа з кульовим отвором зберігаються в Росії. 2000 року зуби виставлялися як експонат на виставці, присвяченій 55-річчю закінчення Другої світової війни.

 Зуби Адольфа Гітлера. Фото - МК

Після війни почали ширитись чутки, що Гітлер не помер в Берліні, а втік до Антарктиди чи Південної Америки. Вчені вирішили розвіяти ці теорії.

У березні і липні 2017 роки їм вдалося дослідити зуби і частину черепної коробки імовірно Адольфа Гітлера, які зберігаються у ФСБ і ГАРФ. Вчені провели морфологічне дослідження останків за допомогою електронного мікроскопа і елементного аналізу.

Згідно з медичними записами, на момент смерті у фюрера залишалося лише чотири цілих власних зуба - різці нижньої щелепи. Решта представлені у вигляді металевих протезів та коронок. Ці зуби мають сліди пародонтопатії. У зубах не були виявлені залишки м'ясних волокон - що відповідає відомостями про те, що Гітлер був вегетаріанцем.

 Спалені останки Адольфа Гітлера. Фото з МК

Дослідники встановили повну схожість черепної кістки з рентгенівськими знімками, зробленими лікарями за рік до смерті Гітлера.

Вчені виявили невеликі сині відкладення як на металевій поверхні протезів, так і на емалі зубів. На думку фахівців, вони могли утворитися як від подальшого впливу високої температури, так і в результаті взаємодії прийнятої отрути з металом. Для відповіді на це питання вчені пропонують провести в подальшому більш ретельний елементний аналіз.

"Що стосується елементів щелепи – кістка, зуби і протези, зіставлення з даними з російських архівів з офіційними рентгенограммами Адольфа Гітлера з американських архівів укупі з додатковими історичними свідченнями з обох сторін дає достатньо підстав для ідентифікації решток колишнього нацистського лідера Адольфа Гітлера", - йдеться у висновку дослідників.

Нагадуємо, що у січні мерседес Гітлера хотіли продати на аукціоні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.