Спецпроект

Інститут національної пам’яті збирає свідчення про Голодомор

УІНП відновлює збір інформації про доброчинців, які рятували людей в роки Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Про це "Історичній правді" повідомили в прес-службі УІНП.

 

У 2018 році, у 85-ті роковини Голодомору 1932-1933 років, Україна й увесь світ вшановує пам’ять мільйонів невинних жертв, цілеспрямовано знищених сталінським режимом.

Інститут відновлює Всеукраїнську акцію "Людяність у нелюдяний час", яка була започаткована у 2009 році. Тоді вперше розпочали почали повертати пам’ять про праведні діяння в роки Голодомору 1932-1933 років.

Мета акції – вшанувати пам’ять осіб, які допомагали вижити постраждалим у роки Голодомору та чинили опір геноцидній політиці. Зібрані історії увійшли до книги "Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору", яка вийшла друком 2013 року.

УІНП відновлює пошуки й закликає всіх, кому відома інформація про доброчинців у роки Голодомору, надсилати матеріали на електронну (uinp@memory.gov.ua) та поштову (01021, м. Київ, вул. Липська, 16) адресу з темою "Людяність у нелюдяний час".

Основною вимогою до матеріалів є достовірність наданої інформації із зазначенням джерел (архівні й опубліковані матеріали, усні та письмові свідчення). Зміст повинен відповідати меті запланованої акції та висвітлювати благородні вчинки рятівників у роки Голодомору.

На основі надісланих матеріалів УІНП планує створити друге доповнене видання книги "Людяність у нелюдяний час". Учасникам акції, матеріали яких увійдуть до збірки "Людяність у нелюдяний час", примірник видання буде презентовано безкоштовно.

Нагадуємо, що 15 травня на Київщині спалили меморіал жертвам Голодомору.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.