На Прикарпатті відновили автентичну криївку підпілля ОУН. ФОТО

Майже 80 років вона була схована під землею, і лише тепер музейники практично повністю її відбудували. Інтер'єр криївки майже на 100 % відтворює тогочасний побут повстанців.

Цю криївку віднайшли ще в минулому році, повідомляє 24 канал.

Усе завдяки спогадам місцевих мешканців та архівним даним. Лісничий Роман Макар розповідає, що саме в цій криївці, під час облави енкаведистів у 1947 році, загинули його родичі – Василь Юрів разом з сестрою Параскою.

"У підпіллі він був, а сестра приносила їсти. І так сталося, що саме в той момент, в той день, вона вже не повернулась додому",
– розповів лісничий.

 Інтер'єр відновленої криївки на Прикарпатті. Фото: 24tv.ua

Усього під час нападу енкаведистів у криївці перебували десятеро підпільників, із них вижив тільки один. За словами істориків, сховок повстанців виказав зрадник – станичний ОУН, який співпрацював із радянськими органами влади.

"Їх оточили з кожного боку, щоб вони не мали куди втікати. Тут загинули три чи чотири повстанці. Вони розбігалися в різні сторони і так їх вже там вбивали, просто на дорозі", – сказала працівниця музею Перегінська (Рожнятівського району Івано-Франківської області) Оксана Витвицька.

За 7 десятиліть повстанський сховок практично зруйнувався. Відновлювали його з допомогою екскаватора. А от повстанці свого часу копали схованку вручну, прикидаючись лісорубами. Як тільки у село заходили енкаведисти, місцеві мешканці одразу подавали хлопцям сигнал тривоги.

В інтер'єрі бункера – муляжі зброї та артефакти з приватних колекцій. Адже автентичних речей на місці старої криївки майже не залишилося. Відновили криївку виключно силами ентузіастів. Для широкого загалу її урочисто відкриють 20 травня.

Нагадаємо, в селі Олесине Козівського району на Тернопільщині під куполом храму знайшли послання з 1937 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.