У Вінниці відкрили виставку "Українська революція 1917-1921 рр. на теренах Поділля". ФОТО

У Вінницькому обласному краєзнавчому музеї презентували виставку, присвячену добі Перших Визвольних змагань.

Про це повідомляє Центр історії Вінниці.

 

Подію приурочили до двох дат – 100-річчя Української революції та 100 років від заснування Вінницького обласного краєзнавчого музею. Виставку організовано спільно з Центром історії Вінниці, Державним архівом Вінницької області та Музеєм історії Києва. 

 Свою колекцію військових нагород часів тих часів для виставки надав історик та колекціонер Максим Царенко.

"Виставка є однією із "перлин" святкування 100-річчя обласного музею. Оскільки Центр історії Вінниці займається реконструкцією тих подій, ми надали власну фондову колекцію одностроїв, зброї та амуніції доби УНР, зокрема відновлений панцирник "Отаман Петлюра", репліку гірської гармати зразка 1909 року, унікальну копію Бойового прапора 3-ої Залізної дивізії, отриману минулого року з дозволу Міністра оборони на звернення Вінницького міського голови Сергія Моргунова", – розповів директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен.

Директор Центру історії Вінниці Олександр Федоришен 
 
 

Серед реконструйованих військових комплектів– юнак 1-ої Української військової школи імені Богдана Хмельницького, командир панцирника "Отаман Петлюра" Автопанцирного дивізіону Січових Стрільців, вояк Кінного полку Чорних Запорожців, хорунжий 3-ої Залізної стрілецької дивізії Армії УНР, сестра-жалібниця Польової лічниці №1 Галицької Армії, повстанець Подільської повстанської групи отамана Гальчевського, козак гарматного куреня 1-ої Кулеметної дивізії Армії УНР.

 

Родзинкою виставки став легендарний стіл Симона Петлюри, яким Головний Отаман користувався у стінах Військово-похідної Канцелярії (перебувала у Вінниці у травні-червні 1920 року).

 

" За цим столом підписували не один важливий документ військового характеру. Щоб його винести з кабінету директора, спеціально викликали спеціалістів Національного реставраційного центру з Києва. Вони його розібрали, адже стіл дуже важкий. Вісім чоловік його переносили по деталях", – говорить завідувач науково-дослідницького відділу новітньої історії музею Лариса Семенко.

 

Стіл датують межею XVIII – XIX ст. Є припущення, що стіл походить з будинку родини Грохольських на теперішній вул. Толстого (садиба "Рузін") у Вінниці. Імовірно, українські штабні старшини взялицей стіл із фондів тоді новоствореного крайового музею для умеблювання садиби Боруха Львовича, де, власне, і розмістилась Військово-похідна канцелярія.

 

У день відкриття виставку відвідав Вінницький міський голова.

"Це період в історії, який дійсно цікавий суспільству. З кожним роком все більше і більше відкривається "білих плям" в історії України. Радянська історія залежала від ідеології і про те, як відбувалася боротьба за ствердження своєї незалежності, мало хто про це знає. Фактично більшовицька ідеологія з часом перемогла, і всі представники національно- визвольного руху країни початку ХХст. фактично були знівельовані, представлені суспільству як бандити і злодії.

У реальності все ж не так відбувалося. Такі заходи потрібно робити, адже тут немає ідеологічної складової. Кожен може прийти, подивитися, зробити висновки. Мене особисто під час виставки зацікавила посвідчення військовополоненого козака-петлюрівця Кузьми Денисюка з с. Малі Хутори, нині це межі Вінниці", - поділився своїми враженнями Сергій Моргунов.

Мер Вінниці Сергій Моргунов 

Виставка "Українська революція 1917-1921 рр. на теренах Поділля" – лише один із численних заходів по відзначенню сторіччя Української революції у Вінниці. Їх кульмінацією стане відкриття Музею тимчасової столиці, який розкриватиме історію міста та регіону сторічної давнини.

Нагадаємо, раніше у Вінниці урочисто відкрили перший в Україні пам'ятник Петлюрі, а також меморіальну дошку єврею-сотнику Армії УНР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.