Швейцарська гвардія Папи перейде на пластикові шоломи. ФОТО

Швейцарська гвардія порушила багатовікову традицію, прийнявши нові шоломи, які виготовлені з пластику і створені задопомогою 3D принтера.

Про це повідомляє "The Telegraph".

 Презентація нового шолому. Фото: WENN.COM/IPB

Нові шоломи легше носити. Водночас один такий коштує – 740 фунтів стерлінгів, що становить приблизно половину вартості старих металевих.

Кожен шолом має на собі вибитий герб папи Юлія II, який 1506 року заснував власну армію найманців і був відомий як "Папа-воїн".

Вони також мають захист від ультрафіолетових променів, адже гвардійці проводять більшу частину свого часу, стоячи поза межами Ватикану з алебардами в руках.

Новий головний убір був представлений Крістофом Графом, командувачем корпусом гвардійців, перед щорічною церемонією присяги.

32 рекрути, всі швейцарські чоловіки-католики у віці до 30 років, приєднаються до гвардії мінімум на два роки.

 Крістоф Граф з новим шоломом. Фото: WENN.COM/IPB

Швейцарська гвардія відома, як найменша армія у світі. Ця крихітна сила відповідає за безпеку Папи та Ватикану загалом. Вони носять смугасту уніформу в синіх, червоних та золотих кольорах.

Для офіційних церемоній вони одягають велику білу руфу, пластинчату броню і шоломи з пір’ям страуса.

Хоча, під час церемоній, вони озброєні з мечами, алебардами та піками, вони мають також сучасну вогнепальну зброю, в тому числі, коли вони задіяні як тілоохоронці Папи.

 Папа Франциск та гвардієць, одягнутий в традиційний металевий шолом. Фото: WENN.COM/IPB

Гвардійці працюють спільно із державною полцієїю міста-держави та жандармерією Ватикану.

Читайте також:

Папа Римський переживає, що популізм породить нового Гітлера

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.