Ряд замків Львівщини хочуть передати МінКульту

У Львівській обласній раді знову заговорили на тему зміни власності на замки. Приводом до цього став лист генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Возницького Тараса Возняка на адресу керівництва обласної ради.

Про це 8 травня 2018 року повідомила член комісії з питань культури та історико-культурної спадщини облради, депутат від ВО "Свобода" Мирослава Бабінська, передає видання "Вголос".

Підгорецький замок. Фото: видання "Вголос"

 

За її словами, на засіданні комісії не було ухвалено рішення з приводу листа директора галереї, однак зрозуміло, що керівництво установи не відмовилося від задуму оформити замки в комунальну власність.

"Текст звернення незрозумілий, зокрема прохання до голови облради "ініціювати спільно з облдержадміністрацією передачу цілісних архітектурних комплексів замків до сфери управління Міністерства культури".

Як може обласна рада ініціювати передачу того, що не є в її власності? Ймовірно, за цим приховується схема майбутнього привласнення цих пам’яток", - зазначила Мирослава Бабінська.

 Мирослава Бабінськавидання "Вголос"

Комісія вирішила провести виїзне засідання з цього приводу, зокрема відвідати кожен об’єкт, про який йдеться в листі.

Нагадуємо, що раніше до порядку денного сесії Львівської облради вносили питання "Про оформлення права власності на об’єкти культурної спадщини", яке передбачало передачу у власність громад національних пам’яток.

У проекті рішення йшлося, щоб на звернення Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького оформити право спільної власності територіальних громад Львівської області в особі Львівської обласної ради на такі об’єкти: Каплиця Боїмів у Львові, башта Святодухівської церкви, будівлі Олеського, Золочівського, Підгорецького замків.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.