Музей "Територія Терору" продовжує пошук останків в'язнів Пересильної тюрми №25

Роботи по виявленню останків в’язнів пересильної тюрми № 25 у Львові в урочищі «Голоско» проводяться з 2013 року, коли на території садового кооперативу під час проведення будівельних робіт були знайдені людські останки.

Про це повідомляє Музей "Територія Терору".

 

Ексгумаційні роботи у 2018 році були розпочаті працівниками КП ЛОР "Доля" 16 квітня. Попередньо відповідна ділянка була зачищена від верхнього шару грунту. Протягом першого тижня виконання робіт було знайдено 40 дорослих (чоловічих та жіночих) та 11 дитячих останків.

"Під час минулих ексгумаційних робіт ми серед інших знаходили багато цивільних людей, судячи з того супровідного матеріалу, який був при них, та монахів. Цього року в цій ямі теж було віднайдено монаші скелети, а також вперше – тіло священика.

Ми дізнаємось що це священик, оскільки у нього залишилась колоратка від ряси – виготовлена з білої пластмаси, а також рештки темного одягу на самому скелеті.

Ми його ексгумуємо окремо, оскільки це все ж таки священик і процедура перепоховання священників відбувається трошки інакше ніж цивільних людей", - зазначає заступник директора КП ЛОР "Доля" Володимир Харчук.

 

Супровідний матеріал представлений монетами номіналом 1, 2 , 3 , 5, 15 та 20 радянських копійок. Вони ще не всі є відреставровані, тому причитати точні дати виготовлення поки що неможливо. Але на тих, на яких вдалося це зробити - то дати не представлені не пізніше 1939 року.

Протягом перших днів пошукових робіт було віднайдено 26 монет, приблизно половину можна розчитати. Також пошуковцям вдалося віднайти ґудзики від одягу, церковні медальйончики, та інші особисті речі – гребінець, дзеркальце.

Як і під час попередніх етапів робіт пошуковці віднаходять останки немовлят та ненароджених дітей – це помітно за розміром кісток та черепів, які як правило розпадаються, але контури залишаються.

Поки що пошуковці не натрапляли на людські останки зі слідами насильницької смерті, проте є з слідами трепанації.

"Люди швидше за все проходили через тюремний шпиталь, тому є багато трепанованих черепів. Серед віднайдених на даний момент останків є багато жіночих – старшого віку, тому що у них або повністю відсутні, або залишилось лише по кілька зубів, і місце де був колись зуб заросло, тобто зуби були втрачені за життя, багато з них супроводжуються рештками чорної тканини, що може свідчити про те, що це був монаший одяг", - додають пошуковці.

Музей "Територія Терору" протягом 2018 року планує продовжувати дослідження ділянки на території садового кооперативу "Світоч" та провести польові пошукові дослідження по виявленню ймовірних місць поховань жертв воєн і політичних репресій у місті Львові, зокрема поховання вояків УГА на вул. Бережанській.

Нагадуємо, що в результаті пошукових досліджень, здійснених протягом попередніх років, було виявлено понад 800 останків в’язнів пересильної тюрми № 25.

Серед них були люди різного віку та статі: жінки, чоловіки, люди старшого віку, новонароджені та ненароджені діти. Тіла загиблих ховались без трун, у великих ящиках, у яких могло знаходитись по кілька осіб різного віку та статі, що свідчить про таємність і хаотичність цього процесу.

Частина знайдених останків були перепоховані на Личаківському кладовищі у лютому 2016 року.

Ексгумаційні роботи проводяться Меморіальним музеєм тоталітарних режимів "Територія Терору", що розташований на місці пересильної тюрми №25, та Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Доля", яке займається пошуком, дослідженням, ексгумацією і перепохованням осіб, котрі загинули внаслідок депортацій, воєн та політичних репресій.

 

Довідка. Пересильна тюрма №25 функціонувала у Львові з 1944 до 1955 року. Основним її призначенням був збір та відправка в’язнів "етапами" у виправно-трудові табори ГУЛАГу.

На "львівську пересилку" звозили засуджених в’язнів з інших тюрем Західної України, де вони перебували від тижня до року в очікуванні на свій етап.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.