Держкіно презентувало трейлер фільму про Симона Петлюру. ВІДЕО

Cтрічку «Таємний щоденник Симона Петлюри» зняла Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка за підтримки Держкіно України. Зйомки відбувались в Україні та Франції.

Про це повідомляє "Вголос".

 Кадр з фільму

Проект картини став одним із переможців восьмого конкурсного відбору Держкіно і отримав державне фінансування у сумі 23 млн 600 тис. грн, що становить половину від загальної вартості виробництва.

Режисером повнометражного художнього фільму став Олесь Янчук.

Головні ролі у фільмі виконали: Сергій Фролов, Ірма Вітовська-Ванца, Богдан Бенюк, Євген Нищук, Тарас Жирко, Вікторія Янчук, Роман Мацюта, Юрій Одинокий та інші.

Вихід стрічки на широкі екрани запланований на осінь цього року.

Нагадуємо, що 25 січня у Києві презентували трейлер фільму "Крути 1918".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.