У Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому

5 квітня на будівлі гімназії ім. Г. Вороного № 1 було відкрито меморіальну дошку Президенту УНР в екзилі.

Про це повідомляє військово-історичний клуб "Повстанець" у мережі Facebook.

Фото: Татьяна Зоц 

Дошка встановлена за ініціативи Віктора Моренця та Прилуцького краєзнавчого музею ім. В. І. Маслова на будівлі гімназії, де з 1888 по 1892 рік навчався А. Лівицький.

Виготовлена дошка завдяки ГО "ПАРТІОТ ПРИЛУКИ" в особі Олександра Дуденка.

Довідково. Під час Української революції Андрій Лівицький займав одні з ключових посад в уряді УНР. Насамперед, в січні 1919 року він брав участь в організації та роботі Трудового конгресу, який мав визначити основні віхи розвитку держави, обіймав посади міністра внутрішніх справ, юстиції, заступника голови Ради народних міністрів УНР.

У вересні 1919 року Андрій Лівицький став міністром закордонних справ. В жовтні 1920 року – очолив уряд УНР. У 1926-1954 рр. – Президент УНР в екзилі.

Нагадуємо, що у лютому на Луганщині відкрили меморіальну дошку підполковнику Армії УНР.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.