АНОНС: Лекція «Виконавці Великого терору»

Хто зіграв основну роль у здійсненні каральних акцій під час «Великого терору»? В якій формі здійснювалося співучасть «виконавців» у репресіях? Про це та багато іншого йтиметься на лекції.

 

Масові операції у 1937–1938 рр. відомі, як "Великий терор", за задумом Й. Сталіна, мали завершити двадцятилітню боротьбу з "соціально-ворожими елементами" та потенційною "п’ятою колоною" у СРСР.

Більшовицькі лідери не змогли чітко окреслити ознаки "ворога", які протягом 1930-х рр. постійно змінювалися внаслідок тактичних політичних та економічних міркувань. Тому до радянських концтаборів направлялися нові соціальні й національні групи населення, частина громадян розстрілювалася.

"Сталінська кадрова революція" мала на меті сформувати в умовах радянської дійсності нову еліту з молодих, освічених, політично й ідеологічно вихованих людей, готових до виконання будь-якого завдання керівництва країни.

Розіграні за сценарієм показові "московські" та сотні місцевих судових процесів проти партійно-радянських лідерів мали виховне значення для нових керівників. Це був виразний сигнал для радянської бюрократії та суспільства загалом про їх "перспективи" у разі невиконання вимог вождя.

СпікерРоман Подкур, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України, відповідальний секретар науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією".

Час: 4 квітня, середа, 19:30.

Місце: KMA Space вул. Іллінська, 9 (вхід через прохідну НаУКМА на Волоській, 8/5), м. Київ.

Довідка. Лекція проходить урамках лекторію проекту "Остання Адреса". Це широка громадська ініціатива, що має на меті увічнення пам’яті наших співгромадян, що стали жертвами політичних репресій та державного свавілля в роки тоталітарної Радянської влади.

Результатом такої ініціативи має стати поява багатьох тисяч меморіальних знаків, одного зразку, на фасадах будинків, що стали останніми прижиттєвими адресами жертв репресій.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.