Майя тримали тварин у неволі заради проведення ритуалів. ФОТО

Археологи знайшли докази того, що люди в Центральній Америці тримали тварин у неволі та торгували ними понад 2300 років тому. Це на кілька століть раніше, ніж вважалося.

Про це пише "Science Ukraine".

 Найдавніша з відомих обсерваторій майя знаходиться у Сейбалі. Фото: Authenticmaya~commonswiki

Саме такі результати було отримано під час розкопок стародавнього міста майя – Сейбаль, що знаходиться на теренах сучасної Гватемали. Це місто відоме як важливий культурний та один з найбільших церемоніальних центрів майя. Під час його розкопок були знайдені рештки двох собак віком від 400 до 300 р. до Р.Х.

Походження собак

Ешлі Шарп зі Смітсонівського тропічного дослідницького інституту в Бальбоа, Панама, та її колеги провели аналіз ізотопів стронцію, оксигену, нітрогену та карбону у емалі зубів собак. Він показав, що один пес походить з Гватемальського високогір’я, яке віддалене на понад 100 кілометрів від місця знахідки.

Інший собака також не був місцевим, але потрапив до Сейбаля зі значно ближчих передгір’їв.

 Археолог Ешлі Шарп тримає рештки кісток передньої та задньої лапи собаки, знайдені у Себайлі, Гватемала. Фото: STRI

Ритуальне одомашнення та ягуар у неволі

Команда вчених також дослідила залишки великого дикого представника котячих. Найімовірніше, це був ягуар. Вчені з’ясували, що тварина харчувалась здобиччю, яка споживала багато кукурудзи. Це означає, що ягуар зростав у неволі.

 Рештки одомашнених тварин були знайдені в церемоніальному ядрі міста. Фото: Sébastian Homberger

Розташування решток тварин вказує на те, що їх тримали з церемоніальною метою. На відміну від інших регіонів світу, де інтенсивне одомашнення тварин здійснювалось заради практичного захисту поселень від інших видів тварин, в Мезоамериці торгівля ними була пов’язана з соціально-політичними та культурними аспектами людської діяльності.

Нагадуємо, що нещодавно харківському досліднику майя встановили пам’ятник у Мексиці.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.