29 квітня 1918

АНОНС: В Одесі відкриють виставку "Український флот 1917-1921 рр."

Виставка розповідає про історичне тло та передумови створення Українського флоту, а саме про Українську революцію 1917 – 1921 років.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам’яті.

 

"Українська революція 1917 - 1921 років стала визначальним етапом нашої історії. Вона охопила усю Україну, усі її регіони. Але, на жаль, багато тогочасних подій і процесів залишаються малознаними для нашого покоління. І такою незнаною сторінкою є історія революційної боротьби українських моряків Чорноморського флоту.

Щоби нагадати сьогоднішнім українцям про цю важливу складову Української революції, про те, як народжувалися Українські військово-морські сили сто років тому, ми спільно із партнерами і створили цю виставку", - говорить заступник Голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак.

У створенні банерної експозиції були використані унікальні світлини того часу. Особливу увагу на виставці було приділено трьом кораблям: Есмінець "Завидний", Крейсер "Пам’ять "Меркурія" та Лінкор "Воля", які відіграли важливу роль в українізації Чорноморського флоту в 1917 році.

Довідково. 29 квітня 1918 року відбулася надзвичайно важливий епізод в історії українського флоту. Спираючись на рішення делегатів корабельних команд і настрої українських моряків та офіцерів, весь Чорноморський флот був проголошений флотом Української Народної Республіки і видано наказ урочисто підняти українські прапори.

Це рішення підтримала й виконала абсолютна більшість кораблів Чорноморського флоту. Ті ж команди, що перебували під впливом більшовиків, поспішно евакуювали свої кораблі із Севастополя до Новоросійська. День 29 квітня став тріумфом національної волі, на довгі роки ставши святом Українського Державного Флоту.

Виставку підготовлено Українським інститутом національної пам’яті спільно з Науково-дослідним інститутом українознавства. Захід присвячений сотій річниці підняття українських прапорів на Чорноморському флоті.

Завантажити виставку можна за посиланням.

Час: 29 квітня, неділя, 9:00

Місце: м. Одеса, Практична гавань

Контакт: Прес-служба Українського інституту національної пам’яті, +380 44 281 08 91

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.