Відтепер українські прикордонники відзначатимуть професійне свято 30 квітня

Президент Петро Порошенко підписав Указ «Про відзначення Дня прикордонника України 30-го квітня». Глава держави, під час урочистостей з нагоди 100-річчя із Дня створення Корпусу кордонної охорони УНР (ККО), що проходили у столиці на Софійській площі, наголосив, що День прикордонника має бути співзвучним з реальними історичними подіями саме в Україні.

Про це йдеться на офіційному інтернет-представництві Президента України Петра Порошенка.

 Фото: president.gov.ua

Звичайний для всіх травневий День прикордонника, який раніше святкувався 28 травня, походив від Дня прикордонних військ КГБ колишнього СРСР. Але ця історія – не наша, тож саме тому було ухвалено рішення про встановлення нової дати професійного свята українських прикордонників – доречної для незалежної України та обґрунтованими її історією.

Запровадження нової дати святкування професійного свята українських прикордонників здійснюється у контексті проведення декомунізації в нашій державі та низки ефективних і результативних кроків, які були здійснені в Україні за останні чотири роки, які зміцнили нашу національну ідентичність.

Нагадуємо, що наприкінці квітня 1918 року слов’янська група окремої запорізької дивізії армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича, звільнивши велику частину Донбасу вийшла на міжнародно визнаний кордон з Росією і тодішнім Доном.

Полковник Сікевич встановив на кордоні земель українських і війська Донського сторожу, дві гармати та під їх салют розгорнув український прапор.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.