Археологи знайшли середньовічні скарби епохи Гаральда Синьозубого. ФОТО

Археологи на півночі Німеччини знайшли скарби епохи данського короля Гаральда І Синьозубого, що жив у Х ст.

Про це повідомляє ВВС. Україна.

 Припускають, що ці скарби могли бути сховані, коли Гарольд Синьозубий втікав від ворогів після невдалої битви. Фото: AFP

Цьому передувала знахідка археологів-аматорів, які на острові Рюген у Балтійському морі виявили срібну монету, коли прочісували поле з металошукачем.

Монетою зацікавилися професійні історики. Згодом вони влаштували розкопки на площі 400 кв. м.

Їм вдалося виявити плетені намиста, прикрасу "молот Тора", кільця та близько 600 монет. Все це, як припускають, було закопане у 980-х роках.

 На багатьох монетах видно християнські хрести, але загалом скарби походять з різних регіонів. Фото: AFP

"Цей скарб – найбільша знахідка монет епохи Синьозубого у південній Балтиці, а тому має величезне значення", - пояснює один з керівників розкопок Міхаель Шіррен.

На острові Рюген неподалік місцевості Шапроде, де й виявили нинішню знахідку, у ХІХ ст. вже знаходили золоті скарби епохи Синьозубого.

Аматори, які знайшли першу монету, - археолог-самочука Рене Шьон та 13-річний хлопець Лука Малашніченко – входять до групи ентузіастів, що проводять пошуки у історичних місцях землі Мекленбург – Передня Померанія на північному сході Німеччини.

 Археологи-аматори, які знайшли першу монету: Рене Шьон та 13-річний Лука Малашніченко. Фото: AFP

Король-воїн

Гаральд Гормсон Синьозубий, названий так через темний колір зубів, був одним з лідерів данських і норвезьких вікінгів у Х ст.

В епоху Каролінгів він воював проти франкських дворян, які тоді правили частиною нинішніх Франції і Німеччини.

Як вважається, Гарольд Синьозубий об'єднав Данію у єдине королівство та запровадив там християнство. Також йому вдалося взяти під контроль території у Норвегії та на півночі Німеччини.

У 980-х роках він програв велику морську битву проти сил свого сина Свена Вилобородого та змушений був відступити у Померанію, що на території нинішньої північної Німеччини. Припускають, що конфлікт був викликаний тим, що Свен Вилобородий прагнув залишатися язичником.

Гарольд Синьозубий помер (за іншими даними – загинув) у 987 році.

Саме на його честь була названа технологія бездротової передачі даних "блютус" (з англійського Bluetooth - "синій зуб").

Близько 100 з 600 знайдених зараз монет, за оцінками істориків, були викарбувані у королівстві Синьозубого – на них зображені християнські символи. Такі монети роздавалися в ту епоху данський знаті.

Решта монет у скарбі походять з різних регіонів. Археологи вже ідентифікували дамаські дірхеми, викарбувані близько 714 року, та монети зі Священної Римської імперії, викарбувані у 983 році.

Нагадуємо, що недавно "чорні археологи" пограбували городище на Київщині.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.