Археологи знайшли середньовічні скарби епохи Гаральда Синьозубого. ФОТО

Археологи на півночі Німеччини знайшли скарби епохи данського короля Гаральда І Синьозубого, що жив у Х ст.

Про це повідомляє ВВС. Україна.

 Припускають, що ці скарби могли бути сховані, коли Гарольд Синьозубий втікав від ворогів після невдалої битви. Фото: AFP

Цьому передувала знахідка археологів-аматорів, які на острові Рюген у Балтійському морі виявили срібну монету, коли прочісували поле з металошукачем.

Монетою зацікавилися професійні історики. Згодом вони влаштували розкопки на площі 400 кв. м.

Їм вдалося виявити плетені намиста, прикрасу "молот Тора", кільця та близько 600 монет. Все це, як припускають, було закопане у 980-х роках.

 На багатьох монетах видно християнські хрести, але загалом скарби походять з різних регіонів. Фото: AFP

"Цей скарб – найбільша знахідка монет епохи Синьозубого у південній Балтиці, а тому має величезне значення", - пояснює один з керівників розкопок Міхаель Шіррен.

На острові Рюген неподалік місцевості Шапроде, де й виявили нинішню знахідку, у ХІХ ст. вже знаходили золоті скарби епохи Синьозубого.

Аматори, які знайшли першу монету, - археолог-самочука Рене Шьон та 13-річний хлопець Лука Малашніченко – входять до групи ентузіастів, що проводять пошуки у історичних місцях землі Мекленбург – Передня Померанія на північному сході Німеччини.

 Археологи-аматори, які знайшли першу монету: Рене Шьон та 13-річний Лука Малашніченко. Фото: AFP

Король-воїн

Гаральд Гормсон Синьозубий, названий так через темний колір зубів, був одним з лідерів данських і норвезьких вікінгів у Х ст.

В епоху Каролінгів він воював проти франкських дворян, які тоді правили частиною нинішніх Франції і Німеччини.

Як вважається, Гарольд Синьозубий об'єднав Данію у єдине королівство та запровадив там християнство. Також йому вдалося взяти під контроль території у Норвегії та на півночі Німеччини.

У 980-х роках він програв велику морську битву проти сил свого сина Свена Вилобородого та змушений був відступити у Померанію, що на території нинішньої північної Німеччини. Припускають, що конфлікт був викликаний тим, що Свен Вилобородий прагнув залишатися язичником.

Гарольд Синьозубий помер (за іншими даними – загинув) у 987 році.

Саме на його честь була названа технологія бездротової передачі даних "блютус" (з англійського Bluetooth - "синій зуб").

Близько 100 з 600 знайдених зараз монет, за оцінками істориків, були викарбувані у королівстві Синьозубого – на них зображені християнські символи. Такі монети роздавалися в ту епоху данський знаті.

Решта монет у скарбі походять з різних регіонів. Археологи вже ідентифікували дамаські дірхеми, викарбувані близько 714 року, та монети зі Священної Римської імперії, викарбувані у 983 році.

Нагадуємо, що недавно "чорні археологи" пограбували городище на Київщині.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.