У Франції знайдено найдавніше свідчення хірургічної ветеринарної операції

Під час розкопок неолітичного поселення Шам-Дюран, яке розміщене за 40 кілометрів від узбережжя Атлантичного океану, ще в 1975-85 роках було знайдено череп корови з отвором, якому в той час не надали значення.

Про це повідомляє Explorer.life

Фото: Explorer.life 

Сучасне дослідження, проведене палеобіологом Фернандо Раміресом Россі та медичним антропологом Аленом Фроменом, дозволяє стверджувати, що отвір є наслідком хірургічного втручання.

Навколо отвору помітно сліди, нанесені інструментами, аналогічні тим, що неодноразово виявляли на людських черепах зі слідами подібних операцій. Кістку дряпали, свердлили та різали, намагаючись не зачепити мозок.

Причини, що змусили давніх людей вдатися до цієї складної процедури, остаточно не визначено. Крім того, не виявлено слідів загоєння рани, що може свідчити про те, що корова не пережила операцію.

Досліджене укріплене поселення існувало між 3400 – 3000 роками до Р.Х. Основою господарства було розведення корів, які становили понад половину стада, а також овець, кіз і свиней. Окрім тваринництва, його жителі займались добуванням солі та торгівлею нею.

Нагадуємо, що нещодавно археологи знайшли шулерський гральний кубик віком 600 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.