У Львові відреставрували скелет мамонта. ФОТО, ВІДЕО

Сьогодні львівським журналістам показали кістяк мамонта. Його реставрацію і монтаж завершили в Державному природознавчому музеї Національної академії наук України.

Відтак до кінця року у музеї відкриють виставку, де цей мамонт, а також опудало волохатого носорога стануть головними артефактами, повідомляє "Гал-інфо".

"Скелет мамонта – це основний експонат виставики "Льодовиковий період", яку музей планує відкрити ще у цьому році. Знайдений він був у 1907 році в с. Старуня Богородчанського району (Івано-Франківська область) під час розробки озокеритної шахти. Вона була у власності німецької фірми "Камп і Мюллер". Тоді на глибині 12,5 метра працівники виявили тушу мамонта", — розповів "Гал-інфо" провідний експерт, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Державного природознавчого музею Національної академії наук України Андрій Бокотей.

 

Бокотей розповів, що кістяк належав молодій самці. На момент загибелі їй було 8-10 років:

"Загинула вона в озокеритовій ямі. Важко передбачити, як саме вона туди потрапила, але з в’язкої речовини тварина вже не змогла вибратися вона потонула. Завдяки тому, що нафта та парафіни чудові консерванти, збереглися м’які тканини, шкіра та фрагменти шерсті. Власне, ми маємо зразки її шерсті, мамонтиха була руденькою".

Він додав, що зберігся не лише скелет доісторичної тварини, але й зразки м’яких тканин. Також музейники експонуватимуть шкуру мамонта, яку в той час довелося вилучити у працівників шахти.

Делегація Музею Дідушинських біля решток мамонта, 1907 р., с. Старуня. З архіву Державного природознавчого музею Національної академії наук України

Люди, які натрапили на рештки мамонта, позабирали собі клапті шкіри, яка добре збереглась. Пізніше, коли зі Львова приїхала делегація з музею Дідушицьких, де розташовується музей, фрагменти мамонтової шкури довелося відбирати через суд. 

Також на виставці у вигляді мокрих препаратів експонуватимуть м’які тканин та зразки шерсті.

"У старій експозиції музею мамонт був розміщений в іншому місці. Така позиція була досить невигідною для сприйняття, адже скелет розміщували на нижчому рівні: відвідувачі не мали можливості належно оцінити розмірів знахідки. Це дуже велика тварина, яка жила понад 10 тис. років тому на наших теренах, і ми хотіли б передати її масштаб", додав Бокотей.

Як зазначив пан Бокотей, протягом останніх півроку реставраційна майстерня музею займалася реставрацією основних об’єктів, які будуть представлені в названій експозиції це скелет мамонта та опудало волохатого носорога:

"Основні роботи, які були проведені з об’єктом, це знепилення, адже йому вже понад 100 років. Кістяк був відчищений. Кістки пройшли рентгенівське обстеження, щоб зрозуміти, яка частина кістки є рідною, а яка ще 100 років тому була дороблена за допомогою гіпсу.

Також кожну кістку просочили антигрибковим розчином, щоб унеможливити псування. Скелет дуже подрібили робітники шахти, які його знайшли. Вони не розуміли, що це за тварина, думали, що це віл. Тому кістки заповнили спеціальними розчинами, які укріпили їх".

Він додав, що після проведення такої ґрунтовної реставрації галицький мамонт не потребуватиме втручання фахівців ще найближчі сто років. Вартість реставраційних робіт мамонта та волохатого носорога становить близько півмільйона гривень.

Нагадаємо, що 18 грудня 2012 року урочисто відкрилася перша за 20 років експозиція у Державному природознавчому музеї Національної академії наук України, що у Львові на вул. Театральній, 18. Виставка "Мандрівка у минуле" розповідала відвідувачам історію унікальних знахідок на теренах Галичини – мамонта і волохатого носорога.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.