На Прикарпатті знайшли закинутий будинок, де діяло підпілля УГКЦ. ФОТО

В Івано-Франківській області, у Майданському лісництві, знайшли закинутий будинок пасічника, де свого часу діяло підпілля УГКЦ.

Про це повідомляє "Гал-інфо"  з посиланням на монаха-студита, отеця-доктора Юстина Бойко.

 Фото: о. Юстин Бойко

Будинок виявив брат о. Юстина. Тепер брати Бойки мають намір самотужки відновити це унікальне і дуже пам’ятне для українців місце.

"Підпілля УГКЦ – часи, які відходять у забуття. Мій брат Михайло Бойко перебував у робочих питаннях у Майданському лісництві привіз звідти унікальні світлини, які розбудили у мені спогади.

На фото будинок пасічника. А насправді це був центр підпільної Церкви, у якому діяв ісповідник віри о. Михайло Косило. Офіційно він діяв як пасічник Делятинського лісокомбінату. Саме ця професія дозволяла йому і офіційно працювати на роботі, і бути повноцінним священиком УГКЦ.

 Фото: о. Юстин Бойко

Ми з братом плануємо відновити це місце. Хто бажав би поділитися спогадами, прошу написати про це. І ще одне, але дуже важливе! Ця унікальна підпільна каплиця зберіглася тільки і виключно завдяки одному лісникові Майданівського лісництва", - написав отець Юстин Бойко.

 Фото: о. Юстин Бойко

Варто додати, що отець Михаїл Косило справив вирішальний вплив на священиче покликання Блаженнішого Святослава (Шевчука). Про це неодноразово говорив сам Глава УГКЦ.

Нагадуємо, що у Тернополі планують відновити підземний храм.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.