У Тернополі проведуть розкопки старої гімназії

Відкопати старий фундамент зруйнованої гімназії планує міська рада. Окрім того, на цьому місці встановлять пам'ятник гімназисту.

Про це повідомляє видання "20 хвилин".

 Стара поштівка із зображенням сучасної вулиці Сагайдачного. Фото: "20 хвилин".

Цьогоріч у міській раді планують відновити чимало історичних пам’яток, які були втрачені за часів війни.

"Ми плануємо частково відкрити фундамент української гімназії, яка була розташована біля пам'ятника Франка на вулиці Сагайдачного, - розповів заступник міського голови Леонід Бицюра.

Фунтамент гімназії зберігся під землею. Ідея така, щоб відкопати частину муру і закрити його під скло. Також плануємо поставити макет будівлі самої гімназії, а поруч встановити пам'ятник гімназиста за партою, за яку також зможе сісти турист".

Коли точно в Тернополі відкриють ще одну туристичну візитівку, чиновник наразі не знає.

Довідка. Перша тернопільська гімназія — колишній середній навчальний заклад у Тернополі. Будівля знаходилась на місці, де в 1995 році встановили пам'ятник Іванові Франку(вулиця Гетьмана Сагайдачного).

Заснована як навчальний заклад з німецькою мовою навчання (міністерське розпорядження від 11 вересня 1848 року № 5843). Іван Пулюй разом з братами Олександром та Володимиром Барвінськими під час навчання у цій гімназії стали співзасновниками та активними діячами таємного товариства української молоді "Громада".

Львівський греко-католицький митрополит Михайло (Левицький) добився появи 31 липня 1851 року цісарського вердикту, на основі якого у державних гімназіях у Львові, Самборі, Перемишлі, Станіславові, Тернополі і Бережанах ввели викладання релігії українською мовою.

У 1884 році гімназія стала називатись вищою. Після окупації Польщею ЗУНР викладовою мовою надалі була польська. Принаймні з 1925 року називалась Державна гімназія № 1 імені Вінцента Поля, який навчався в Тернопільській гімназії єзуїтів. Під час нацистської окупації тут діяв військовий шпиталь для німецьких солдатів. Будинок гімназії зруйнований під час боїв за місто у 1944 році.

Нагадуємо, що у Тернополі планують відновити підземний храм.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.