АНОНС: Концерт Тараса Компаніченка "Пісні Української революції" в Києві

Кобзар Тарас Компаніченко даватиме концерт "Пісні Української революції" в Києві.

Кобзар Тарас Компаніченко – знакова постать в українській музичній культурі: мудрець, етнограф, просвітник, співак і дослідник українського минулого, збирач і популяризатор старовинної музики, зокрема, пісень української революції, яких співали борці за українську незалежність сто років тому. 

"На початку Незалежності, чи, достеменніше, перед Незалежністю, ще ті люди, які воювали в січових стрільцях, були живі. І можна було це від них "хапати", галичани були активними… І ми думали, що це, власне, і є тільки. А потім… Я ще тоді, коли це все вивчав, записував, в кінці чи в середині 1980-х років, побачив: є такі тексти, які не попадають в збірники", – розповідав Тарас Компаніченко про свій перший досвід дослідження пісенної культури доби Української революції 1917–1921 років.

 

А далі була складна, але захоплююча робота – віднаходження у спогадах, поетичних і пісенних збірках, розмаїтих документах доби крупинок інформації.

Час відкрити широким колам любителів музики і історії героїчний світ музичної культури доби УНР.

4 березня, неділя, 15.00

Місце: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 26 - на території Києво-Печерського заповідника).

Організатори: Генерація волі та Музей театрального, музичного та кіномистецтва України за підтримки Департаменту культури КМДА.

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.