АНОНС: Виставка "Слово, обірване у Биківні"

У Києві відкриється виставка про знищених радянською владою українських письменників.

Виставка розповідає про долі 28 представників покоління "Розстріляного відродження", знищених упродовж 1937 – 1940 років у в’язницях НКВД УРСР у Києві та похованих на території таємної спецділянки у Биківнянському лісі.

 

У Биківні знайшли свій останній спочинок письменники Михайль Семенко, Майк Йогансен, Володимир Ярошенко, Андрій Михайлюк, Микола Борисов, Вероніка Черняхівська, Іван Маловічко, Мирослава Сопілка, Яків Водяний та інші.

Використані у виставці матеріали з архівно-кримінальних справ та інші документи особистого характеру стисло відтворюють біографії митців, а також інформують про те, яким чином комуністична тоталітарна система виокремлювала жертв і змушувала їх визнавати абсурдні звинувачення.

"Слово обірване у Биківні" - це спільний проект Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" та Українського незалежного видавництва "Смолоскип".

22 березня, четвер, 16.00

Місце: Музей книги і друкарства України, м.Київ, вул. Лаврська,9, корпус 9 (на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника)

Виставка експонуватиметься до 22 квітня 2018 року щодня, крім вівторка, з 10.00 до 17.00.

Вхід платний

Нагадуємо, що у січні вийшла книга "Великий терор на Чернігівщині (20-30-ті роки XX століття)"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.