Знайдено фрагмент ризи Зарваницької ікони Розп’яття Ісуса Христа

Мешканець Івано-Франківська 20 років зберігав ризу втраченої Зарваницької ікони Розп’яття Ісуса Христа.

Про це передає "Збруч" із посиланням на Релігійно-інформаційну службу України.

Слід реліквії загубився у 40-х роках минулого століття. Саме тоді небайдужі українці намагалися сховати її від знищення радянською владою.

Понад 70 років про оригінал не було жодних згадок, аж раптом в Івано-Франківську дивовижним чином з’являється елемент ризи – оклад ікони, виготовлений із чистого срібла, та ще й із позолотою.

Знайшов реліквію тернополянин Віктор Чернов, який останні декілька років мешкає в Івано-Франківську. Чоловік часто буває у Зарваниці, звідки родом його бабуся з дідусем та батьки. 20 років тому, будучи хлопчаком, він знайшов ризу ікони Розп’яття Ісуса Христа на руїнах однієї з хат у Зарваниці.

Зібравши достатньо матеріалу, Віктор Чернов звернувся до проекту "Врятуймо скарби разом!", що передбачає реставрацію та відновлення старовинних сакральних творів і яким керує завідувач відділу реставрації Івано-Франківського краєзнавчого музею Валерій Твердохліб.

Пошуки оригіналу ікони та фрагментів окладу дослідники планують продовжити. Певні, що саме зараз риза з’явилася невипадково. Адже в найскладніші періоди історії такі реліквії мали символічне значення.

"Для нас це був великий сюрприз та відкриття. А для всієї країни це унікальна знахідка. Ми стоїмо на шляху повернення історичної пам’яті і вшанування святих речей. Оскільки в часи, коли країна веде війну, знайдення цих святинь є дуже знаковим. Такі речі завжди піднімали дух нації. Тим паче, загублена ікона Розп’яття Ісуса Христа мала дуже цікаву історію. Вона об’єднувала українців, поляків, вірмен. Тобто, це те, чого нам зараз бракує", – каже Валерій Твердохліб.

Нині знайдену святиню готують до експозиції. Напередодні Великодніх свят в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відкриють виставку у межах проекту "Врятуймо скарби разом!", де презентують увазі відвідувачів унікальну ризу.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.