В Австралії знайшли 132-річну пляшку з запискою. ФОТО

Найдавнішу відому світові записку у пляшці знайшли на узбережжі Західної Австралії.

132 роки тому в Індійському океані за 950 км від узбережжя за капітан німецького судна викинув її за борт, повідомляє "Українська правда. Життя" з посиланням на Західно-Австралійський музей.

Раніше рекорд Гіннеса за найдавніше повідомлення у пляшці склав 108 років між тим, як його відправили та тим, як його знайшли.

 132 роки тому в Індійському океані за 950 км від узбережжя за капітан німецького судна викинув цю пляшку за борт

Пляшку із запискою викинули в Індійський океан 12 червня 1886 року з німецького вітрильного судна Паула.

У той час моряки проводили довгостроковий океанографічний експеримент, щоб краще зрозуміти глобальні океанські течії та знайти більш швидкі та ефективні судноплавні маршрути.

Пляшку знайшла Тоня Іллман біля застряглої у м'якому піску машини свого сина.

 Пляшку знайшла Тоня Іллман

"Я побачила як щось стирчить із піску, коли гуляла з подругою по дюнах, і підійшла ближче роздивитися, – розповідає жінка.

Це була чудова стара пляшка, тому я підібрала її, думаючи, що вона гарно виглядатиме у моїй книжковій шафі".

Записку, яку Тоні виявила, коли витрушувала із пляшки пісок, була вогкою, туго згорнутою та перев'язаною ниткою.

Іллмани забрали її додому, висушили і коли відкрили, побачили, що це – друкована форма на німецькій мові, а на ній щось написано дуже слабким почерком.

Чоловік Тоні провів деякий час, досліджуючи записку в інтернеті, та виявив, що вона є частиною офіційного експерименту.

"Після копання в інтернеті ми змогли визначити дату, координати, назву судна і напрямок подорожі (з Кардіффу, що в Уельсі, в Макассар, що у Східній Індії, зараз Індонезія)", – каже Кім Іллман.

Записка була друкованою формою німецькою мовою 

Але цього подружжю було не достатньо. Вони хотіли знати, ця знахідка є історично значущою, чи просто дуже винахідливим розіграшем.

Тому подружжя принесло свою знахідку до Західно-австралійського музею.

 Документ заповнений дуже слабким почерком

Початкові дослідження встановили, що у пляшці був нідерландський джин середини-кінця ХІХ століття, папір відповідав недорогому паперу ХІХ століття, а німецький корабель Паула дійсно йшов із Кардіффа в Макассар в 1886 році.  

Пізніше в архівах Німеччини дослідники знайшли оригінальний Метеорологічний журнал судна Паула. 12 червня 1886 у ньому капітан судна року зробив запис. Дата та координати точно відповідають тим, які вказані у записці.

В архівах Німеччини дослідники знайшли оригінальний Метеорологічний журнал судна Паула

Порівняння рукописного повідомлення про пляшку у Метеорологічному журналі показує, що рукопис ідентичний за стилем курсиву, нахилом, шрифтом, інтервалом, стилем нумерації, що і на записці, написаній рукою капітана.

Цих доказів було достатньо для того, щоб визнати знахідку історично автентичною.

Кім і Тоня Іллман віддали пляшку та записку в Західно-австралійський музей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.