Волонтери відшукали могилу сотника Армії УНР і діяча ОУН. ФОТО

Благодійний фонд "Героїка" відшукав могилу сотника Армії УНР і співзасновника ОУН Осипа Твердовського.

Про це повідомляється на сторінці "Героїки" у "Фейсбуці".

Тривалий час було відомо лише про населений пункт, де упокоївся Твердовський, - м. Еш-сюр-Альзетт у Люксембурзі.

8 березня 2018 року волонтерка "Героїки" Олена Подобєд-Франківська змогла розшукати довідку про смерть О. Твердовського, а згодом і знайти саму могилу.

Сотник Твердовський похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер №17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор №89.

 

Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 року. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897 - 1984), ймовірно сотник Армії УНР.

 

ДОВІДКА:

Твердовський Осип Матвійович (01.11.1891, Чернігівська губ., м. Ніжин - 16.04.1930, Люксембург, м. Еш-сюр-Альзетт) -
сотник, комендант саморобного панцерного потяга "Помста".

Рідний брат Матвія Матвійовича Твердовського. Походив з заможної сім’ї. Початкову і середню освіту здобув у Ніжині. Першу світову війну зустрів у 176-му Переволоченському полку, в якому скінчив старшинську школу. Поранений під час бойових дій.

 

З 1917 року бере участь в українізації російських частин. Як комендант українізованого куреня поранений у боях під Тернополем у голову, потрапляє до лікарні у Київ, звідки під час наступу військ Муравйова тікає до рідного Ніжина. Тут зі старшим братом Матвієм організовує відділи Вільного козацтва.

У 1918 році закінчив Інструкторську школу старшин у Києві, одержав призначення до новосформованої 3-ї пішої дивізії ІІ-го Подільського корпусу в Умані. У складі 12-го пішого Брацлавського полку 07.07.1918 року переїздить до м. Тульчин, очолює інструкторську підстаршинську школу.

Під час Антигетьманського повстання переходить на бік Директорії. Після смерті брата стає комендантом саморобного панцирного потяга "Помста" (збудованого на станції Конотоп). Восени 1919 року потрапляє до польського полону (утримувався в таборах Ланцут і Берестя).

З квітня 1920 року - у складі 6-ї стрілецької дивізії, знову служить на броньовику. 21.11.1920 року інтернований у Польщі (табори Вадовіце, Стшалково).

Весною 1922 року Твердовський намагається нелегально перейти кордон в Україну. Після невдалої спроби переїздить до Франції. Працює на копальнях та фабриках. Оселяється у Люксембурзі, м. Еш-сюр-Альзетт.

Співзасновник Легії українських націоналістів (ЛУН) і ОУН у Люксембурзі. Стає відпоручником Проводу українських націоналістів на країни Бенелюксу та суміжні терени Франції. Відзначається сучасниками як видатний український меценат і щедрий благодійник.

Через загострення старої рани в голові лягає на операційний стіл. Після невдалої операції 12 днів мучиться і вмирає. Похований з великими почестями на міському цвинтарі в присутності чисельної української громади. Товариство Запорожців збирало кошти на встановлення пам’ятника.

Нагадаємо, в місті Сватовому на Луганщині відкрили меморіальну дошку на честь підполковника Армії Української Народної Республіки Дмитра Ліницького.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.