АНОНС: У Луцьку покажуть виставку про боротьбу УПА проти Третього Райху і СРСР

2 березня у Волинському краєзнавчому музеї відбудеться презентація фотодокументальної виставки "УПА — відповідь нескореного народу. Повстанці проти нацизму і комунізму".

Про це повідомляє Волинський обласний краєзнавчий музей на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Виставка розповідає про досвід безкомпромісної боротьби УПА із нацистським і комуністичним тоталітарними режимами і є спільним проектом Українського інституту національної пам’яті, Центру досліджень визвольного руху, Національногомузею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" та Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

 

Виставка за допомогою світлин, документів з німецьких та радянських архівів, мап розвінчує поширені міфи про УПА. Вона розповідає про те, як ОУН дійшла до конфронтації з нацистською Німеччиною, за яких умов розгорнула повстанську армію, яким був масштаб її воєнних дій проти окупантів та якими були антиповстанські операції нацистів у відповідь, які втрати понесли націоналісти у цьому протистоянні.

"На цій виставці можна побачити матеріали, які зберігалися в справах, що їх енкаведисти збирали як трофейні матеріали після боїв з УПА, у кримінальних справах, які велися проти підпільників. Вони дають можливість реконструювати антинімецьку боротьбу УПА, – зазначив директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут. – Це тільки маленька частинка матеріалів, що зберігаються в нас та висвітлюють, що відбувалося в буремні роки Другої світової. Я сподіваюся, що такі виставки заохочуватимуть наступні колективи авторів приходити до нас, працювати з матеріалом та публічно розповідати про інші епізоди історії".

Виснажлива війна проти нацистського та радянського режимів тривала понад десятиліття без зовнішніх джерел постачання. Матеріали виставки свідчать, що українських націоналістів переслідували не тільки гітлерівці, а й їхні союзники по Осі – Румунія та Угорщина. Борці за незалежну Україну заважали кожній із країн-окупантів.

"У боротьбі з нацизмом загинуло щонайменше 3 члени Проводу ОУН(б), 9 членів крайових проводів і 29 членів керівних органів підпілля обласного рівня. Українські повстанці в боях із Вермахтом, поліцією та СС втратили 25 сотенних і 4 курінних командирів. Достатньо сказати, що весь перший штаб УПА — головний командир Василь Івахів, начальник штабу Юліан Ковальський та ад’ютант Семен Снядецький полягли в бою з німцями. Цим підпільники ОУН та вояки УПА довели своє право бути пошанованими на рівні з іншими переможцями нацизму", — переконаний автор концепції виставки, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Ігор Бігун.

У другій частині експозиції можна дізнатися про бойові дії між загонами УПА та частинами військ НКВД-МГБ, анатомію й методи дій підпільної армії, підступні контрповстанські операції радянської держбезпеки, ідеологічне протиборство між націоналістами й комуністами, антикомуністичну співпрацю бандерівців з визвольними рухами сусідніх народів, участь колишніх повстанців у розвалі системи ГУЛАГу й "останніх із могікан", які продовжували боротьбу навіть у 1960-х роках.

"Уперше ця виставка про УПА показує всі етапи репресій радянської влади проти родин членів ОУН і УПА, які розгорнулися на Західній Україні з лютого 1944 року. Згадуються долі десятків тисяч примусових виселенців на чужину. Окремою сторінкою у виставці розкрито продовження боротьби членів ОУН і УПА у радянських концтаборах. У експозиції розповідається про тих повстанців, що організовували найбільші повстання політичних в’язнів ГУЛАГу в Норильську, Воркуті та Кенгірі. Результатом цієї боротьби став крах тоталітарної системи та розвал СРСР", – наголошує кандидат історичних наук, один із авторів виставки Леся Бондарук.

Автори проекту виставки: Ігор Бігун, Володимир Бірчак, Леся Бондарук, Сергій Волянюк, Володимир В’ятрович, Олеся Ісаюк, Олександр Іщук, Іван Патриляк, Сергій Рябенко, Андрій Усач.

Над проектом працювали: Зоя Бойченко, Дмитро Вортман, Петро Клим, Андрій Когут, Леонід Криницький, Василь Ліпінський, Ігор Саківський, Олена Шарговська, Аліна Шпак, Ярина Ясиневич.

Дизайн: Ольга Сало.

Виставка експонуватиметься у Волинському краєзнавчому музеї в дні роботи музею (окрім понеділка і суботи) з 9.00 по 17.00 год, до 20 березня 2018 року.

2 березня, п'ятниця, 12.00

Місце: Волинський краєзнавчий музей (м. Луцьк, вул. Шопена, 20).

Вхід вільний.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.