АНОНС: Презентація-екскурсія «Графіті Софії Київської»

У суботу можна буде побачити особисті автографи Анни Ярославни та Володимира Мономаха.

У "Софії Київській" - найдавнішій уцілілій пам'ятці східноєвропейської культури збережена рекордна для Європи площа мозаїк, фресок та графіті. Останніх – неофіційних написів, видряпаних на стінах "сміливцями" багато століть тому, налічується понад 7 тисяч.

 

Цієї суботи пройде презентація нового видання "Корпусу графіті Софії Київської (XI – початок XVIII ст.)", присвяченого написам та малюнкам на фресках західної внутрішньої галереї собору.

Відвідувачі дізнаються історії, які не прочитати у книжках і не відшукати в інтернеті. А також матимуть змогу познайомитися з останніми досягненнями української епіграфіки з уст автора книги – відомого вченого-археографа, заступника генерального директора з наукової роботи Національного заповідника "Софія Київська" Вячеслав Корнієнко.

Час: 10 лютого, субота, 12.00.

Місце: Національний заповідник "Софія Київська", вул. Володимирська, 24, м. Київ.

Контакт: (044) 279-22-56, (044) 278-76-62.

Вартість: 80 гривень (60 гривень + 20 гривень - вхід на територію Національний заповідник "Софія Київська")

Як раніше повідомлялось, навколо фундаментів Десятинної церкви у Києві зростає напруження.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.