Спецпроект

У Києві презентували колажі із найвідоміших світлин Голодомору

Самара Пірс, правнучка фотографа Голодомору Александра Вінербергера презентувала свій проект «Маски Голодомору».

Виставка відкрилася у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", 7 лютого 2018 року. Про це повідомляє "Радіо Свобода".

 Фотограф Самара Пірс (праворуч) у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", Київ, 7 лютого 2018 року

Австрійському інженеру Александру Вінербергеру, у 1933 році в Харкові вдалося зафіксувати на плівку фотоапарата "Лейка" події, які свідчать про голод в Україні.

Плівку зі знімками чоловік згодом вивіз до Австрії. У 2009 році ці світлини долучили як докази до слідства і кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду в Україні.

 

Фотоапарат Вінербергера успадкувала Самара Пірс. Навчаючись в університеті, вона вирішила виконати свою дипломну роботу на тему Голодомору.

"Я усвідомлювала, що про Голодомор в Англії взагалі ніхто не знає. Це слово невідоме. Тому я вирішила не послуговуватися інформацією з теоретичних джерел, а самостійно поїхати до України дізнатися всю правду", – розповіла Пірс.

Для свого проекту вона обрала техніку колажу. Пірс поїхала до Харкова і сфотографувала ті ж місця, що і її прадід, використовуючи його "Лейку". Свої знімки жінка робила на прозорому папері і накладала їх на фото прадіда, які були на цупкому папері. Так вона досягла ефекту контрасту.

 

"Ці фотографії – це як прихована правда. Світлини мого прадіда проступають через сучасні фотографії, які зробила я", – сказала фотограф.

Самара Пірс також планує видати в Україні книгу зі щоденниковими спогадами свого прадіда. Нині шукає видавців і перекладачів.

Також фотограф працює зі світлинами, які вона зробила на Донбасі. Їх теж накладатиме на знімки свого прадіда, щоб показати протиставлення війни й Голодомору. Так вона хоче зібрати гроші для української армії.

Нагадуємо, що у ізраїльському Кнессеті зареєстровано законопроект про визнання Голодомору – геноцидом. Росія вже поспішила гнівно відреагувати на це.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.