Спецпроект

У Києві презентували колажі із найвідоміших світлин Голодомору

Самара Пірс, правнучка фотографа Голодомору Александра Вінербергера презентувала свій проект «Маски Голодомору».

Виставка відкрилася у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", 7 лютого 2018 року. Про це повідомляє "Радіо Свобода".

 Фотограф Самара Пірс (праворуч) у Національному музеї "Меморіал жертв Голодомору", Київ, 7 лютого 2018 року

Австрійському інженеру Александру Вінербергеру, у 1933 році в Харкові вдалося зафіксувати на плівку фотоапарата "Лейка" події, які свідчать про голод в Україні.

Плівку зі знімками чоловік згодом вивіз до Австрії. У 2009 році ці світлини долучили як докази до слідства і кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду в Україні.

 

Фотоапарат Вінербергера успадкувала Самара Пірс. Навчаючись в університеті, вона вирішила виконати свою дипломну роботу на тему Голодомору.

"Я усвідомлювала, що про Голодомор в Англії взагалі ніхто не знає. Це слово невідоме. Тому я вирішила не послуговуватися інформацією з теоретичних джерел, а самостійно поїхати до України дізнатися всю правду", – розповіла Пірс.

Для свого проекту вона обрала техніку колажу. Пірс поїхала до Харкова і сфотографувала ті ж місця, що і її прадід, використовуючи його "Лейку". Свої знімки жінка робила на прозорому папері і накладала їх на фото прадіда, які були на цупкому папері. Так вона досягла ефекту контрасту.

 

"Ці фотографії – це як прихована правда. Світлини мого прадіда проступають через сучасні фотографії, які зробила я", – сказала фотограф.

Самара Пірс також планує видати в Україні книгу зі щоденниковими спогадами свого прадіда. Нині шукає видавців і перекладачів.

Також фотограф працює зі світлинами, які вона зробила на Донбасі. Їх теж накладатиме на знімки свого прадіда, щоб показати протиставлення війни й Голодомору. Так вона хоче зібрати гроші для української армії.

Нагадуємо, що у ізраїльському Кнессеті зареєстровано законопроект про визнання Голодомору – геноцидом. Росія вже поспішила гнівно відреагувати на це.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.