АНОНС: Виставка про кобзарство у ХІХ-ХХІ століттях "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ"

Хто вони такі – кобзарі, лірники, бандуристи та стихівничі? Чим вони відрізнялися від жебраків? Чи справді були закритим братством із суворим "кодексом" поведінки, обрядами-ініціаціями та навіть таємною мовою? До чого тут Шевченко і чому їх намагались знищити? Про це розкаже міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження поета, музей Тараса Шевченка представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

У центрі уваги – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

 

Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного "міфу" про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

Експозиція складається з 4 блоків:

1. Дошевченківське розуміння кобзарства (старцівство). Тут розкривається соціально-економічна природа старцівства, простежується організаційна структура кобзарства, система навчання й спосіб передачі досвіду/знань, презентується музичне мистецтво кобзарів, бандуристів, лірників.

2. Шевченків міф про кобзаря+Шевченко-кобзар. Блок присвячений побутуванню міфу про кобзаря як хранителя, носія і транслятора історичної (національної) пам’яті (від Шевченка до "розстріляного з'їзду кобзарів), поясненню, чому ми називаємо Тараса Шевченка Великим Кобзарем?

3. Радянський міф про кобзаря. Акцентує увагу на тому, яких змін зазнало кобзарство за роки радянської влади (вихолощення природньої суті явища).

4. Сучасний синкретичний міф. Блок задуманий як простір для роздумів про місце кобзарства в сучасному українському музичному мистецтві (відеоряд).

На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

У рамках освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести.

Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.

Час: З 20 лютого по 18 березня 2018 р.. Відкриття 22 лютого о 19:00

Місце: Національний музей Тараса Шевченка, бул. Тараса Шевченка, 12, м. Київ

Контакти: (044) 234 40 39

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.