АНОНС: Виставка про кобзарство у ХІХ-ХХІ століттях "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ"

Хто вони такі – кобзарі, лірники, бандуристи та стихівничі? Чим вони відрізнялися від жебраків? Чи справді були закритим братством із суворим "кодексом" поведінки, обрядами-ініціаціями та навіть таємною мовою? До чого тут Шевченко і чому їх намагались знищити? Про це розкаже міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження поета, музей Тараса Шевченка представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

У центрі уваги – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

 

Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного "міфу" про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

Експозиція складається з 4 блоків:

1. Дошевченківське розуміння кобзарства (старцівство). Тут розкривається соціально-економічна природа старцівства, простежується організаційна структура кобзарства, система навчання й спосіб передачі досвіду/знань, презентується музичне мистецтво кобзарів, бандуристів, лірників.

2. Шевченків міф про кобзаря+Шевченко-кобзар. Блок присвячений побутуванню міфу про кобзаря як хранителя, носія і транслятора історичної (національної) пам’яті (від Шевченка до "розстріляного з'їзду кобзарів), поясненню, чому ми називаємо Тараса Шевченка Великим Кобзарем?

3. Радянський міф про кобзаря. Акцентує увагу на тому, яких змін зазнало кобзарство за роки радянської влади (вихолощення природньої суті явища).

4. Сучасний синкретичний міф. Блок задуманий як простір для роздумів про місце кобзарства в сучасному українському музичному мистецтві (відеоряд).

На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

У рамках освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести.

Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.

Час: З 20 лютого по 18 березня 2018 р.. Відкриття 22 лютого о 19:00

Місце: Національний музей Тараса Шевченка, бул. Тараса Шевченка, 12, м. Київ

Контакти: (044) 234 40 39

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.