АНОНС: Виставка про кобзарство у ХІХ-ХХІ століттях "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ"

Хто вони такі – кобзарі, лірники, бандуристи та стихівничі? Чим вони відрізнялися від жебраків? Чи справді були закритим братством із суворим "кодексом" поведінки, обрядами-ініціаціями та навіть таємною мовою? До чого тут Шевченко і чому їх намагались знищити? Про це розкаже міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження поета, музей Тараса Шевченка представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

У центрі уваги – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

 

Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного "міфу" про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

Експозиція складається з 4 блоків:

1. Дошевченківське розуміння кобзарства (старцівство). Тут розкривається соціально-економічна природа старцівства, простежується організаційна структура кобзарства, система навчання й спосіб передачі досвіду/знань, презентується музичне мистецтво кобзарів, бандуристів, лірників.

2. Шевченків міф про кобзаря+Шевченко-кобзар. Блок присвячений побутуванню міфу про кобзаря як хранителя, носія і транслятора історичної (національної) пам’яті (від Шевченка до "розстріляного з'їзду кобзарів), поясненню, чому ми називаємо Тараса Шевченка Великим Кобзарем?

3. Радянський міф про кобзаря. Акцентує увагу на тому, яких змін зазнало кобзарство за роки радянської влади (вихолощення природньої суті явища).

4. Сучасний синкретичний міф. Блок задуманий як простір для роздумів про місце кобзарства в сучасному українському музичному мистецтві (відеоряд).

На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

У рамках освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести.

Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.

Час: З 20 лютого по 18 березня 2018 р.. Відкриття 22 лютого о 19:00

Місце: Національний музей Тараса Шевченка, бул. Тараса Шевченка, 12, м. Київ

Контакти: (044) 234 40 39

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.