Зростає напруження біля фундаментів Десятинної церкви у Києві

На території Національного музею історії України відбулася акція з вимогою знести каплицю УПЦ МП, яку незаконно звели біля фундаменту Десятинної церкви.

Про це повідомляє "Українська правда".

Акція зібрала як "лівих" так і "правих". У мітингу взяли участь представники націоналістичної організації "СІЧ", учасники ріноманітних громадських ініціатив зі збереження історичного середовища столиці, звичайні кияни, які виступають проти незаконної забудови УПЦ МП території Національного музею історії України.

Учасники час від часу скандували "Геть ФСБ!, геть злочинців!", "Геть московського попа!". 

Акція проти незаконної забудови УПЦ МП біля фундаментів Десятинної церкви 3 лютого 2018 року. Фото: "Українська правда

Також на місці  були присутні люди, які прийшли до храму УПЦ МП на суботню літургію, стоять поруч із каплицею та тримають у руках ікони. 

Для запобігання сутичкам біля каплиці територію патрулюють поліцейські, на прилеглих вулицях чергують 6 автобусів з Нацгвардією. Нацгвардійці мають з собою приладдя для тушіння вогню і вогнегасники.

Між сторонами періодично виникала штовханина та словесні перепалки, їх розбороняють правоохоронці. 

У самому храмі - "Десятинному монастирі Різдва пресвятої Богородиці" - раніше заявили, що 3 лютого "під виглядом мирної акції архітекторів, розкольники і язичники за підтримки радикальних угруповань, підбурювані окремими народними депутатами" готується "силове захоплення" храму. 

Як відомо, раніше петиція з вимогою знести будівлю УПЦ Московського патріархату, розташовану біля Десятинної церкви, зібрала необхідну кількість голосів для її розгляду. Міськрада має розглянути петицію протягом 90 днів.

27 січня Шевченківський райсуд Києва заарештував на 2 місяці з альтернативою застави двох підозрюваних у спробі підпалити цю будівлю. 

1 лютого на засіданні підкомітету Верховної Ради зі взаємодії із громадянським суспільством перший заступник директора Департаменту міського благоустрою КМДА Тарас Панчій заявив, що Київська міська влада має намір найближчим часом прибрати незаконні будівлі, які розташовані на руїнах Десятинної церкви.

Читайте також: 

ХРамоЧос. Патріарх Кирил проти будови на фундаментах Десятинної

Археолог Гліб Івакін: "На місці Десятинної має бути музей Хрещення Русі"

Міфи і правда про Десятинну церкву

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.