АНОНС: Почався прийом заявок на симпозіум "Візуалізація епохи Голодомору"

4–6 червня 2018 року в Києві відбудеться Міжнародний міждисциплінарний науковий симпозіум "Візуалізація епохи Голодомору: джерела, наративи, контексти".

Останні десятиліття позначені "візуальним поворотом" у різних способах написання історії – політичної, економічної, культурної, соціальної.

Дедалі активне звернення дослідників до візуальних матеріалів як тексту не тільки дозволяє виявити нові факти, уточнює й увиразнює відому за документами інформацію, але й суттєво розширює методичні можливості науковців.

Між тим, у презентаціях проблематики Голодомору усе ще переважають традиційні підходи: образотворчі свідоцтва здебільшого мають допоміжний характер, виступаючи простою ілюстрацією письмової історії.

Нерідкими є представлення теми за допомогою образів голоду на Поволжі в Росії початку 1920-х років. Як і (не)навмисні фальшування візуальних документів, що породжує недовіру до зображальних джерел як автентичного образу/зліпка минулого.

У фокусі Міжнародного наукового симпозіуму перебуватимуть ключові методологічні проблеми, пов’язані з осмисленням і використанням усього комплексу зображальних джерел епохи Голодомору – у міждисциплінарному вимірі, на підставі новітніх наукових підходів.

Панельні дискусії в ході триденної роботи охоплюватимуть такі основні теми:

– Архівні, бібліотечні, музейні, приватні колекції зображальних джерел епохи Голодомору.

– Типологія, способи ідентифікації зображальних джерел. Чому важливе звернення до візуальних матеріалів як до текстів?

– Унікальність і типовість як елементи репрезентативності зображальних джерел, методичний інструментарій прочитання і розуміння закодованої в них інформації.

– "Перевернута реальність" як спосіб і практика радянської візуалізації епохи Голодомору: пропагандистські образи і засоби "стирання" пам’яті.

– Візуальні свідоцтва як різновид політично мотивованих прикладів.

– Способи представлення, освітній і виховний потенціал візуальних "текстів" з історії Голодомору у шкільних та вузівських навчальних виданнях.

Заявки для участі в симпозіумі (тема і основні ідеї виступу – 300 слів, резюме) просимо надсилати на електронну адресу visual.sources.holodomor.symposium@gmail.com

Організатори покриватимуть витрати на проїзд, проживання, харчування учасників.

Кінцевий термін подачі заявок – 5 травня 2018 року.

4–6 червня 2018 року, початок – 10.00

Місце: Мала конференц-зала Національної академії наук України, вул. Володимирська, 55).

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Інститут історії України НАН України, Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору (HREC in Ukraine), Інститут демографії ім. М.В. Птухи НАН України, Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г.С. Пшеничного, Національний музей історії України, Національний художній музей України, Науково-освітній консорціум вивчення Голодомору при Канадському інституті українських студій Альбертського університету, Український інститут Гарвардського університету.

Із додатковими запитаннями звертатися за телефоном:

+38 097 318 43 39.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.