АНОНС: Лекція "Російська пропаганда та українська історія Криму"

Як Кремль маніпулює історичним минулим Криму, та як протистояти кремлівській пропаганді – у лекції кримчанина, історика, публіциста Сергія Громенка.

Уже четверта весна поспіль – час особливого загострення російської пропаганди загалом та історичної міфотворчості зокрема.

 

Намагаючись виправдати анексію Криму, Кремль переконує світову громадськість, що півострів – "ісконно" російська земля, яка завжди належала Росії, що "сакральна Корсунь" – первинна купіль всієї Русі.

Що кримські татари – зайди, дезертири і колаборанти, для яких депортація була порятунком. Що Україна до Криму не має жодного стосунку, а незаконно отримала його у подарунок від п’яного Хрущова. І що, нарешті, кримчани одвіку прагнули до возз’єднання із матінкою-Росією.

Про все це і не тільки можна буде дізнатись на лекції в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії"

Час: 24 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (4 поверх), вул. Володимирська, 2, м. Київ.

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.