Як виглядатиме Меморіал Героїв Небесної Сотні? ФОТО

Проект архітекторів Ірини Волинець і Марії Процик переміг у конкурсі проектів Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.

Про це повідомляє "Українська правда" із посиланням на Міністерство культури.

Проект-переможець

"Перша премія, проект-переможець конкурсу: Архітектурне бюро MIstudio, авторський колектив: Ірина Волинець (Львів/Україна), Марія Процик (Ротердам/Нідерланди) – архітектори. Щиро вітаємо переможців!", - йдеться в повідомленні.

Проект переміг у номінації "Меморіал Героїв Небесної Сотні".

З 20 до 25 лютого громадяни можуть надсилати пропозиції щодо удосконалення проекту-переможця. Їх, за згоди автора, врахують у завданні на проектування.

 Проект-переможець. Для збільшення зображення натисніть тут.

За задумом архітекторів, Меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні має бути простором, який допомагає зрозуміти історію української боротьби за світле майбутнє, але при цьому бути вільним від політичних амбіцій, соціальних та економічних викликів.

Криволінійна форма комплексу відображає нелегкий шлях боротьби українського народу за свободу.

На початку цього шляху, зі сторони Майдану та Хрещатика, розташують меморіальну стелу, яка аркою врізатиметься в пагорб. На ній будуть нанесені імена Героїв Небесної Сотні.

На існуючій бруківці встановлять світлові квадрати – символ продовження шляху. По обидві сторони алеї висадять 107 лип – на згадку про кожного Героя Небесної Сотні.

У найвіддаленішій точці алеї, де нині стоїть каплиця, буде місце тиші та мовчання.

Символічним кінцем меморіального шляху буде сад, який створить місце відпочинку між майбутнім Музеєм Революції Гідності та Міжнародним Центром Культури та Мистецтв.

Пагорби на Алеї Героїв Небесної Сотні пропонують засадити квітами білого кольору, а вздовж пішохідних стежок – встановити лавки.

 Проект-переможець. Для збільшення зображення натисніть тут.

"Ціль меморіалу – нагадати про швидкоплинність людського життя у прагненні кращого", - наголошують автори проекту.

Як відомо, 15 лютого на сайті Мінкульту оголосили про громадське обговорення конкурсних проектів.

Міжнародний відкритий архітектурний конкурс проектів на кращу проектну пропозицію щодо об’єкта "Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності" було оголошено 23 жовтня 2017 року.

У конкурсі визначено дві номінації: "Меморіал Героїв Небесної Сотні" та "Музей Революції Гідності".

Територія проектування охоплює Алею Героїв Небесної Сотні від Майдану Незалежності до вулиці Ольгинської, земельну ділянку по Алеї Героїв Небесної Сотні, 3 та частину земельної ділянки по Алеї Героїв Небесної Сотні, 4 (місце, де розташована Каплиця УГКЦ Непорочного Серця Марії та Українських Новомучеників).

На конкурс в номінації "Меморіал Героїв Небесної Сотні" подали 9 проектів з різних країн світу.

З 22 лютого по 22 березня виставка оригіналів конкурсних проектів буде відкрита в Будинку Архітектора на вулиці Б. Грінченка, 7, 3 поверх.

"Після підведення підсумків конкурсу в номінації "Меморіал Героїв Небесної Сотні" та громадського обговорення конкурсних пропозицій результати конкурсу будуть затверджені, укладено договір із переможцем конкурсу та розпочато роботи із розробки проектно-кошторисної документації", - пояснили у Мінкультури.

Втілення результатів конкурсу планується на лютий 2019 року.

Конкурс в номінації "Музей Революції Гідності" буде двостадійним, його результати озвучать у липні 2018 року. На участь у конкурсі подали 12 проектів.

6-7 фіналістів номінації "Музей Революції Гідності" мають озвучити 20 лютого. Вони продовжать змагання у другому етапі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.