У Луганську віталися «сталінтинками»

У Луганську активісти організації «Союз комуністів Луганщини» 14 лютого роздавали перехожим «сталінтинки» - вітальні листівки у формі серця з зображенням Йосипа Сталіна.

Про це повідомляє видання "Новини Донбасу", з посиланням на спільноту "Мой Луганск" у "ВКонтакте".

 Фото із спільноти "Мой Луганск"

"14 лютого, через нав'язану нам заходом традицію, молоді люди відзначають так званий "день святого Валентина" і дарують один одному "валентинки". У Луганську цей день збігся з 75-річним ювілеєм від дня кровопролитного звільнення Ворошиловграду (Луганську) від фашистських загарбників в 1943-му році.

Але це свято, на жаль, майже забуте. Навіть зараз, деякі "фейки", називаючи себе "патріотами", вітають співвітчизників з "днем любові" і пропагують чужі нам цінності", - йдеться в повідомленні.

  Фото із спільноти "Мой Луганск"

За словами організаторів, "сталінтинки" є нагадуванням про перемоги Південно-Західного фронту на Донбасі.

Всередині листівки є заклик "пам'ятати наші радянські і православні свята", а також дарувати коханим "ленінтинки" і "сталінтинки".

Нагадуємо, що нещодавно Путін порівняв тіло Леніна з мощами християнських святих.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.