Перше генконсульство УНР: Клімкін відкрив меморіальну дошку у Мюнхені

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у Мюнхені урочисто відкрив меморіальну дошку на будівлі, в якій століття тому розміщувалося Генеральне консульство УНР – перше українське Генеральне консульство за кордоном.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу у Німеччині.

 Фото: Укрінформ

На церемонії Клімкін нагадав, що нещодавно відзначалося 100-річчя української дипломатії, і зазначив: "Я не вірю в символізм дат, я вірю в тих людей, які їх створюють".

Керівник МЗС назвав Мюнхен "трошки українським містом", оскільки тут жило і працювало багато українців. Вони, зокрема, започаткували Український вільний університет.

Глава української дипломатії також нагадав, що за часів УНР у Києві було представництво Баварії, і вже зовсім скоро з'явиться нове.

 Фото: Укрінформ

Довідково. Першим консулом Української держави у Мюнхені був Василь Оренчук, призначений на цю посаду 15 листопада 1918 року. Компетенція консульства поширювалася на тодішні землі Баварія, Вюртемберг і Баден. Консульство УНР у Мюнхені припинило роботу внаслідок Раппальського договору і визнання Німеччиною "Радянської України" 21 грудня 1922 року.

Генконсульство УНР розташовувалось у Мюнхені за адресою Ainmillerstrasse, 35. Це підтверджується витягом із вуличного кадастру Мюнхена 1919-1924 років. Нині будівля перебуває у приватній власності.

Встановлення меморіальної дошки було погоджене власницею будинку, а також відділом захисту пам'яток архітектури міста Мюнхен. Її виготовлено з українського граніту штутгартською фірмою "Еліна-Шт" (власником якої є виходець з України) на спонсорських засадах.

Як повідомили в Генконсульстві України в Мюнхені, воно проводить роботу з відновлення могили Василя Оренчука на місцевому цвинтарі "Вальдфрідгоф" (через несплату мита за землю могилу було ліквідовано у 1996 році, проте на цьому місці так і не було розміщено іншого поховання, тому відновлення могили можливе). У 2017 році було здійснено оплату мита за землю на могилі на 20 років. Остаточне відновлення могили очікується до кінця 2018 року.

Як повідомлялось раніше, на київському будинку встановили таблички з іменами репресованих мешканців.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.