Перше генконсульство УНР: Клімкін відкрив меморіальну дошку у Мюнхені

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін у Мюнхені урочисто відкрив меморіальну дошку на будівлі, в якій століття тому розміщувалося Генеральне консульство УНР – перше українське Генеральне консульство за кордоном.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу у Німеччині.

 Фото: Укрінформ

На церемонії Клімкін нагадав, що нещодавно відзначалося 100-річчя української дипломатії, і зазначив: "Я не вірю в символізм дат, я вірю в тих людей, які їх створюють".

Керівник МЗС назвав Мюнхен "трошки українським містом", оскільки тут жило і працювало багато українців. Вони, зокрема, започаткували Український вільний університет.

Глава української дипломатії також нагадав, що за часів УНР у Києві було представництво Баварії, і вже зовсім скоро з'явиться нове.

 Фото: Укрінформ

Довідково. Першим консулом Української держави у Мюнхені був Василь Оренчук, призначений на цю посаду 15 листопада 1918 року. Компетенція консульства поширювалася на тодішні землі Баварія, Вюртемберг і Баден. Консульство УНР у Мюнхені припинило роботу внаслідок Раппальського договору і визнання Німеччиною "Радянської України" 21 грудня 1922 року.

Генконсульство УНР розташовувалось у Мюнхені за адресою Ainmillerstrasse, 35. Це підтверджується витягом із вуличного кадастру Мюнхена 1919-1924 років. Нині будівля перебуває у приватній власності.

Встановлення меморіальної дошки було погоджене власницею будинку, а також відділом захисту пам'яток архітектури міста Мюнхен. Її виготовлено з українського граніту штутгартською фірмою "Еліна-Шт" (власником якої є виходець з України) на спонсорських засадах.

Як повідомили в Генконсульстві України в Мюнхені, воно проводить роботу з відновлення могили Василя Оренчука на місцевому цвинтарі "Вальдфрідгоф" (через несплату мита за землю могилу було ліквідовано у 1996 році, проте на цьому місці так і не було розміщено іншого поховання, тому відновлення могили можливе). У 2017 році було здійснено оплату мита за землю на могилі на 20 років. Остаточне відновлення могили очікується до кінця 2018 року.

Як повідомлялось раніше, на київському будинку встановили таблички з іменами репресованих мешканців.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.