10 лютого 1918

АНОНС: Лекція «До початків регулярної української армії (лютий 1918)»

Початок лютого 1918 року в Україні та Києві... Яким він був?

Наступ більшовиків, евакуація (як і на чому?) зі столиці представників української влади та відступ національного війська, нарада старшин у селі Гнатівка, створення Окремого Запорізького загону, програма керівника військового відомства Української Народної Республіки полковника Олександра Жуковського.

 

У ці бурхливі історичні події столітньої давнини, які сприймаються сьогодні з особливою гіркотою, Ви зможете зануритися, вслухаючись в розповіді старшого наукового співробітника Історико-меморіального музею Михайла Грушевського Юрія Євтушенка.

Повернутися в часи становлення регулярної української армії допоможуть реконструкції одностроїв та спорядження, що використовували вояки українських збройних формувань.

Час: 10 лютого, субота, 16.00.

Місце: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, м. Київ, вул. Паньківська, 9.

Вхід за музейним квитком дорослий – 25 грн., пільговий – 10 грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.