Помер убивця графіка УПА Ніла Хасевича

18 січня 2018 року в Рівному помер полковник КГБ Борис Стекляр. Чекісту було 95 років.

Повідомлення про це з’явилося 23 січня на сайті офіційного друкованого органу Міністерства оборони Російської Федерації "Красная звезда".

А друкована версія газети в № 7 від 24 січня надрукувала некролог.

"Висловлюємо співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про відважного командира взводу фронтової розвдіки, мужнього співробітника контррозвідки, який уміло виявляв на післявоєнній Західній Україні агентуру, залишену ворогом, і зрадників, назавжди буде зребежена в нашиз серцях", —  написано в некролозі.

Фотокопію відповідної сторінки газети опублікував на "Фейсбуці" історик, завідувач відділу Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. 

Борис Стекляр народився 29 січня 1923 року в м. Новограді-Волинському Житомирської області в родині командира Червоної армії.

У серпні 1941 року добровільно вступив до Червоної армії. Служив у 38-му окремому батальйоні зв’язку, розвідувальному взводі Калініського (із січня 1942-го), Сталінградського фронтів.

Навчався в 1-му Ленінградському артилерійському училищі (березень 1943 – лютий 1944). Після випуску у званні молодшого лейтенанта командував взводом артилерійської розвідки 211-го артилерійського полку 61-ї армії 1-го Білоруського фронту. Згодом переведений на  2-й Прибалтійський фронт.

Від травня 1945 року – командир роти контррозвідки СМЕРШ у Берліні. Член ВКП(б)—КПРС із січня 1945 року. Був неодноразово поранений, мав численні нагороди.

 Стекляр - підполковник КГБ. Фото з особової справи

По війні Стекляр закінчив із відзнакою Новосибірську школу контррозвдіки НКО СМЕРШ, після чого отримав спрямування в органи МГБ Рівненської області. Брав безпосередню участь в операціях з пошуку колишніх німецьких військовослужбовців, а також боровся з Українською повстанською армією та підпіллям ОУН.

Також для боротьби проти ув’язнених націоналістів Стекляра відряджали в табори ГУЛАГу.

Зокрема, "Історична правда" публікувала наказ Голови КГБ № 85 від 17 липня 1964 року про заохочення співробітників Управління КГБ по Рівненськоій області.

Серед відзначених за "вміло підготовані заходи з розвінчання ідеології українських буржуазних націоналістів і показу досягнень Української РСР за роки Радянської влади, проведені в Дубравному ВТТ [виправно-трудовому таборі – ІП] Мордовської АРСР" є й прізвище Бориса Стекляра.

1976 року полковник Борис Стекляр вийшов у відставку з посади начальника відділу Управління КГБ у Рівненській області. До 2009 року був керівником представництва міжнародного агенства "Інтурист" у Рівному та області.

Після ухвалення закону про доступ до документів радянських репресивних органів Стекляр звертався до суду, аби обмежити доступ до його особової справи. Але на засідання 25 серпня 2016 року позивач не з’явився, а згодом забрав свою заяву.

Історики отримали доступ до особової справи Стекляра у 2017 році.

У квітні 2017 року Генеральна прокуратура України відкрила кримінальне провадження за фактом загибелі повстанського художника Ніла Хасевича під час чекістсько-військової операції в 1952 році.

 Нагородний лист Бориса Стекляра із замазаними фрагментами описів операцій, які він успішно провів. З особової справи. 

Одним із керівників операції був капітан держбезпеки Борис Стекляр, а також  капітан Михайло Маркелов та старший лейтенант Михайло Мудрицький.

Стекляр особисто кинув гранату в бункер, де переховувався Хасевич та інші оунівці.

6 вересня 2017 року внучата племінниця Ніла Хасевича Світлана Кожебаткіна подала заяву до прокуратури про залучення її до провадження як потерпілу сторону.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.