АНОНС: У Бахмачі відкриють меморіальну дошку на честь оборонців УНР

Благодійний фонд "Героїка" вшанує захисників Бахмача меморіальною дошкою на фасаді залізничного вокзалу.

Сто років тому українська залога міста Бахмач на Чернігівщині розпочала бій з російськими більшовиками. Протягом 3 днів (25-27 січня 1918 року) близько 500 українських вояків стримували наступ ворога одразу з трьох напрямків: сходу, півночі та півдня.

Українські підрозділи змушені були зайняти кругову оборону і не пропускати на захід ворога, що нараховував близько 1300 бійців.

Станція "Бахмач-Пасажирський" 

Триденні бої за Бахмацький залізничний вузол, як і бій за станцію Крути, відіграли важливу роль у захисті Києва від червоних окупантів, а відтак сприяли визнанню незалежності Української Народної Республіки державами Четверного союзу.

У суботу, 27 січня, об 11.00, на фасаді залізничної станції Бахмач-Пасажирський відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки українським воякам, які захищали місто від більшовицьких окупантів.

Контакти: 093 725 67 45; 097731 04 64, heroic.spirit@gmail.com               

  

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.