У Дніпрі суд вирішуватиме: чи викладати історію України українською?

Завуч дніпровської школи № 108 подала позов на бійця ЗСУ за те, що він “принизив її честь та гідність”, вимагаючи вести уроки з історії України державною мовою.

Про це військовий Дмитро Сундуков написав на своїй сторінці у Facebook, передає Дніпроград.

"Суд відбудеться 29.01 о 10-00 у Самарському суді, м.Дніпро, де я повинен розповісти чому завуч школи №108 не викладає своі години українською (тому що не знає рідноЇ) та чому на час розгляду справи я знаходжусь в армії (в АТО я, тут є більш важливі справи)", - повідомив Дмитро Сундуков.

  Фото із сторінки Дмитра Сундукова у Facebook

Також боєць опублікував скріншоти зі сторінки завуча, на яких зафіксовано як вона вітає усіх із "Днем Перемоги", а також повідомив, що ця особа брала активну участь в організації так званого "безсмертного полку", змушуючи дітей виходити на вулиці Дніпра із "дідивоювалами" на палицях.

"Особа робить "безсмертний полк" вигоняючи діточок з дерев’яшками в руках та плакатами мертвяків російської армії... Вже загинули тисячі українців на Донбасі, а ми робимо на своїй сторінці "безсмертні полки", а на критику вже є позив про наклеп до бійця АТО та його дружини", - підсумував Дмитро Сундуков.

29 січня громадськість дізнається від суду, чи є "приниженням честі та гідності" вимога вести уроки українською мовою в українських школах. 

Нагадуємо, що минулого року у Дніпрі відкрився перший в Україні музей АТО.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.