Музею на Поштовій площі бути? "Земельна" комісія підтримала рішення

Постійна комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування одностайно підтримала проект рішення про створення музею археології та історії Києва замість підземного торгового центру на Поштовій площі.

Про це повідомляє об’єднання "Самопоміч" на своєму сайті.

Члени комісії підтримали ініціативу, що передбачає ініціювання припинення договору з інвестором будівництва підземного ТРЦ на Поштовій Площі ТОВ "Хенсфорд-Україна" та прийняття об’єкту незавершеного будівництва до комунальної власності Києва.

Розкопки середньовічного Києва на Поштовій плоші. Фото: УНІАН 

"Компроміс з так званим інвестором – ганебна ідея. На наш погляд, компроміс з інвестором призведе до того, що під музей виділять 100-200 метрів, і він стане, пробачте, "філіальчиком" музею історії Києва. Якусь частину артефактів розмістять під склом, і це вкотре нагадуватиме, що у нас є традиція ігнорувати історію столиці і країни.

Ми вважаємо, що місто повинне бути власником цього музею, місто має бути інвестором в цьому проекті. Якщо столиця буде мати волю, знайдуться інвестори, які допоможуть зробити нам повноцінний музей", –  зазначив автор проекту рішення, голова фракції "Об’єднання "Самопоміч" у Київраді Сергій Гусовський.

Проектом рішення також пропонується передача об’єкту у постійне користування Музею історії міста Києва, а також укладання угоди з Державним підприємством "Центр археології Києва Інституту археології НАН України" про продовження виконання археологічних робіт і проведення відкритого міжнародного конкурсу на найкращий проект майбутнього музею.

Додамо, комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування –  третя поспіль комісія Київради, яка підтримала проект рішення. Раніше, 19 грудня 2017 року, документ підтримали члени постійної комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики, а 26 грудня "за" ініціативу одноголосно проголосувала комісія з питань власності.

Розгляд питання створення музею на Поштовій може бути розглянуто вже не найближчому пленарному засіданні Київради.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.