Нова символіка нового війська: свячені ножі і дуб Максима Залізняка

93-а окрема механізована бригада Збройних сил України, яка базується у Дніпрі, отримає почесне ім'я "Холодний Яр", нові шеврони та бойовий прапор.

Про це повідомиляється на сторінці Facebook військової бригади.

"Після завершення всіх юридичних процесів та підпису президента, 93-а окрема механізована бригада з гордістю нестиме назву і символи Холодного Яру, та довершить справу визволення Української землі від московської окупації", - йдеться у повідомленні.

Проект бойового прапору 93-ї бригади ЗСУ. Фото: Роман Донік 

Зазначається, що перейменування 93-ї бригади є ще одним кроком на шляху декомунізації Збройних Сил України.

Холодний Яр – історичний лісовий масив на території Черкаської області.

У 30-х роках XVIII століття в Холодному Яру була організована Холодноярська Січ. Цей ліс на десятки років став головною базою гайдамаків.

У 1918 році на Чигиринщині з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців (революційний комітет "Чигиринська республіка" під проводом Свирида Коцура), і повстанські загони прихильників УНР, що вели боротьбу проти радянської влади.

У 1920-22 роках у Холодному Яру діяли повстанські загони отаманів Завгороднього, Петренка, Хмари, Ламайярмо, Нагірного, Деркача та інших. Відстоюючи незалежну Україну, організувавши за козацьким принципом повстанські загони під керівництвом отаманів, холодноярці під гаслом "Воля України — або смерть" з 1918 по 1922 роки утримували незалежність самопроголошеної Холодноярської Республіки.

Як повідомлялось раніше - Президентському полку надали ім’я Богдана Хмельницького.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.