УІНП презентував сайт "Українська революція 1917-1921. Сто років боротьби". ФОТО

22 січня до 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки Український інститут національної пам'яті презентує веб-сторінку з матеріалами подій Української революції 1917‒1921 років та унікальний проект ‒ інтерактивну карту "Місця пам’яті Української революції 1917‒1921 років".

Про це "Історичній правді" повідомили в УІНП.

На веб-сторінці зібрані основні відомості про етапи Революції, видатних діячів, тогочасні фото, документи. А також  проекти Українського інституту національної пам'яті (соціальна реклама, виставки, поштівки, інфографіка, настільна гра, інформаційні матеріали, брошура) та спецпроекти медійних партнерів інституту.

 Володимир В'ятрович. Фото: УІНП

"Український інститут національної пам'яті розпочав  інформаційну кампанію присвячену 100-річчю Української революції. В рамках кампанії вже відбулися низка заходів (зокрема урочисті засідання парламенту та уряду України), розроблено соціальну рекламу, набір поштівок, інфографіку, настільну гру, фотодокументальні виставки, інформаційні матеріали, брошуру, календар. Сьогодні ми презентуємо веб-сторінку, яка акумулює наші напрацювання в цій темі і буде зручним джерелом інформації для всіх, хто цікавиться цією темою", - пояснив Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

 

На новому сайті представлено унікальний проект ‒ інтерактивну карту "Місця пам’яті Української революції 1917‒1921 років". Наразі користувачі можуть ознайомитися з інтерактивною картою місць пам’яті у Києві, на яку нанесено близько 400 об’єктів.

Серед них ‒ місця перебування органів влади, будинки, в яких проживали чи здійснювали діяльність діячі Української революції, місця боїв, зборів, демонстрацій, інших важливих подій Української революції.

Переглянути карту можна на сайті "Українська революція: 100 років боротьби"    

"Ми презентуємо карту місць пам’яті у Києві. Надалі планується реалізація проекту у всеукраїнських масштабах ‒ із залученням істориків, краєзнавців та інших фахівців на місцях. Створення інтерактивної карти з місцями пам’яті по всій Україні допоможе представити Революцію 1917-1921 років як процес загальнонаціонального масштабу. Карта стане в нагоді дослідникам, педагогам, органам місцевого самоврядування", ‒ зазначив співробітник Українського інституту національної пам'яті Максим Майоров.

 Максим Майоров. Фото: УІНП

Адреса сайта "Українська революція: 100 років боротьби": unr.memory.gov.ua   

Над веб-сторінкою працювали: Володимир В'ятрович, Юлія Курилюк, Юлія Капшученко-Шумейко, Максим Майоров, Віталій Огієнко, Ярослав Файзулін, Олена Халімон,  Анатолій Хромов, Аліна Шпак.

Розробка: ТОВ Рансайт.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.