У Польщі вийде книга про злочини післявоєнного антикомуністичного підпілля

"Cтрупи на латах. Чорні сторінки епопеї проклятих солдатів" ― так називається нова книга з-під пера Пйотра Зиховича. У центрі його дослідження ― бійці збройного антикомуністичного підпілля в післявоєнній Польщі.

Про це повідомив автор книги на своїй сторінці у "Фейсбуці".

У польській історіографії організації, що змагалися за повалення маріонеткового комуністичного режиму (Національні збройні сили, Громадянська Армія Крайова, "Воля і незалежність" тощо), дістали загальну назву "проклятих солдатів" .

"Немає сумнівів, що "прокляті солдати" хоробро боролися за праве діло. Однак це не означає, що всі були героями, як переконують бронзівники нашої історії", ― пише автор дослідження і закликає:

"Ми не комуністи – не оббріхуймо власну історію".

"Cтрупи на латах. Чорні сторінки епопеї проклятих солдатів". Фото: FB Piotr Zychowicz

У книзі, поміж іншим, ідеться про "контраверсійну діяльність" відомих командирів польського антикомуністичного Опору "Бурого" (Ромуальда Райса), "Оґня" (Юзефа Курася), "Лупашки" (Зиґмунта Шендзеляжа), "Шарого" (Мечислава Паздерського), "Волиняка" (Юзефа Задзерського), "Вацлава" (Юзефа Бісса) та багатьох інших "проклятих солдатів".

Контраверсійність полягає в тому, що, наприклад, "Лупашка" вчиняв злочини проти цивільних білорусів і литовців. "Бурий" палив білоруські села з їхніми жителями на Підляшші. "Оґень" відзначився єврейськими погромами проти вцілілих після Голокосту євреїв (напр. 13 осіб біля с. Коростенко-над-Дунайцем на Лемківщині 2 травня 1946 року)

"Шарий" брав участь у нападі Національних збройних сил (НСЗ) на українське село Верховини 6 червня 1945 року (біля 240 загиблих). "Волиняк" відомий тим, що його підрозділ НСЗ у ніч на 18 квітня 1945 року розгромив українське село Пискоровичі.

Фото: FB Piotr Zychowicz

"Вацлав" командував загоном Армії Крайової під час спалення українського села Павлокоми 3 березня 1945 року.  

"Багатьох читачів описані драматичні факти можуть шокувати. Правдива історія, однак, була складніша, ніж патріотичні біло-червоні читанки", ― застерігає історик.

Вихід книги планується 13 лютого 2018 року. 

ДОВІДКА:

Пйотр Зихович (нар. 1980 року, Варшава) – польський історик і журналіст. Від 2013 року – заступник головного редактора щотижневого журналу Do Rzeczy ("До Жечи") й головний редактор місячника Historia Do Rzeczy ("Хісторія До Жечи").

Автор книг Pakt Ribbentrop-Beck. Czyli jak Polacy mogli u boku Trzeciej Rzeszy pokonać Związek Sowiecki ("Пакт Ріббентропа—Бека. Або як поляки могли перемогти Радянський Союз на боці Третього Райху"), Obłęd '44. Czyli jak Polacy zrobili prezent Stalinowi, wywołując Powstanie Warszawskie ("Божевілля'44. Або як поляки зробили подарунок Сталінові, піднявши Варшавське повстання"), Pakt Piłsudski-Lenin. Czyli jak Polacy uratowali bolszewizm i zmarnowali szansę na budowę imperium ("Пакт Пілсудського—Леніна. Або як поляки врятували більшовизм і змарнували шанс на побудову імперії") та ін.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.