Учасникам акції в Освенцимі загрожує тюремний строк

Білоруському учаснику акції в Аушвіці загрожує 2 роки в’язниці й 5 років заборони на професію.

Про це повідомляє білоруська служба Радіо "Свобода".

"Ми хотіли показати, що Освенцим нічого нас не навчив", — говорить Микита Володзько, який 24 березня 2017 року разом із 11 хлопцями й дівчатами брав участь в акції на території колишнього концтабору Аушвіц.

Учасники роздяглися догола, завісили напис "Arbeit Macht Frei" ("Праця звільняє") розтяжкою з написом "Love" ("Любов") на брамі і спробували прикувати себе наручниками одне до одного.

Двоє білорусів, у тому числі Микита, зарізали ягня.

Суд над учасниками акції від серпня 2017 року відбувається в районному суді Освенцима. 8 січня підсудні виступили з останнім словом.

Для рядових учасників прокурор просить 1 рік і 4 місяці позбавлення волі кожному (це покарання можна відбути у вигляді 32 годин суспільно корисної праці).

Білорусам Микиті Володзьку і Адаму Бяляцькому, який слідство вважає організаторами акції, загрожує 2 роки і 2 місяці і 2 роки й 6 місяців позбавлення волі відповідно. Їх звинувачують також і в убивств і худоби.

Про саму акцію, яка називається "Love Macht Frei" ("Любов звільняє") Володзький каже так:

"Основною метою перформансу була несправедливість. Відразу питаються: "Чому Освенцим? Це ж святе місце, яке ми шануємо". А мені здається, що ніяк ми це місце не шануємо. Нам просто втовкмачують брехливу інформацію про те, що ця жахлива трагедія не може повторитися".

"Ми шлемо в Сирію людей, літаки, втручаємося не у свої конфлікти. Не як миротворці, а ми там міста знищуємо з живими людьми! Афганістан, Чечня, Ірак… ми весь час там перебуваємо й когось убиваємо, — продовжує він. — Медіа передають: "знищили три наші літаки". А там міста в руїнах стоять, не ясно, скільки там знищено жінок, дітей…Ми як артисти дуже переживаємо за це".

Микита проводить паралель: під час Другої світової війни ніхто не звертав увагу на геноцид євреїв – так само, як і тепер мало кажуть про те, скільки людей гине у війни в Сирії.

"Я сам єврей. Мої родичі загинули під час Голокосту, я знаю, про що кажу", — стверджує він і розповідає, що частину його родичів-євреїв розстріляли нацисти, а інші ховалися від переслідування.

"Метою нашого перформансу було звернути увагу на те, що ми, напевно, нічого не зрозуміли про Освенцим. Якось нам кепсько пояснили, що забувати не можна, — каже Микита. — І ми так само робимо. Мене це доводить до шалу. І ягня було символом невинної істоти, яка від рук цинічних політиків і медіа нашими руками була цинічно заколота. Це було про цинізм".

Вирок у справі перформансу "Love Macht Frei" оголосять 17 січня 2018 року.

Нагадаємо, 24 березня 2017 року в музеї Аушвіц група з 11 демонстрантів (поляків, німців, білорусів) роздяглися й убили вівцю.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.