Спецпроект

In memoriam. Помер останній учасник повстання в таборі смерті Собібор

11 січня пізно ввечері у віці 96 років помер Аркадій Вайcпапір - останній в Україні живий учасник повстання в'язнів нацистського табору смерті Собібор.

Про це повідомляє "Цензор.нет" з посиланням на голову Українського єврейського комітету Едуарда Долінського.

Аркадій Вайспапір народився 23 грудня 1921 року в с. Бобровий Кут Херсонської області. Батька розстріляв НКВД під час політичних репресій 1937 року. З початком німецько-радянської війни Вайспапір воював у лавах Червоної армії. Під час оборони Києва дістав поранення і, перебуваючи в госпіталі, потрапив до німецького полону.

Оскільки Вайспапір був євреєм, нацисти спрямували його до табору знищення Собібор на теренах Польщі. Група євреїв-червоноармійців прибула до табору 22 вересня 1943 року. Згуртувавшись навколо лейтенанта Олександра Печерського, вони почали готувати план утечі.

Аркадій Вайспапір: Фото FB Михаил Евcтратов

14 жовтня 1943 року в таборі вибухнуло повстання. Учасники бойової групи змогли ліквідувати 15 вартових. Зокрема, першим убив начальника варти шарфюрера СС Зігфріда Грейфтуса саме Аркадій Вайспапір.

Під вогнем есесівців в’язні пішли на прорив через дротяну огорожу та мінне поле, яке оточувало табір. Усього втекти змогло 320 в’язнів, 80 загинуло під час прориву, а біля 150, що залишилися в таборі, розстріляли есесівці. У ході пошуків нацисти схопили й розстріляли 170 осіб.

Повстання в Собіборі стало єдиним успішним повстанням у нацистському концтаборі за всю історію Другої світової війни.

Вайспапір дістався території СРСР, приєднався до партизанського руху, а згодом – до Червоної армії. Усю його родину розстріляли нацисти в ході Голокосту, старший брат загинув на фронті.

Аркадій Мойсейович Вайспапір (у центрі). Фото: Цензор.net

Після війни проживав у Запоріжжі, Луганську, Донецьку, з 1994 року – в Києві. Був нагороджений медаллю "За відвагу", "Партизану Великої Вітчизняної війни", орденом Вітчизняної війни І ступеню.

В останні роки життя Аркадій Вайспапір був почесним членом Всеукраїнського громадського об’єднання "Всеукраїнська асоціація євреїв – колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів".

Як повідомлялося, 2 грудня 2016 року Президент України Петро Порошенко нагородив Аркадія Вайспапіра орденом "За заслуги" ІІІ ступеню. 28-го листопада в музейно-виставковому центрі "Музей історії міста Києва" відбулася презентація книги "Прорив у Безмертя. Повстання у Собіборі".

 

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.